У 2008 році на роботі я побачив свою мрію — УАЗ 452 «ЛЕК», перероблену версію «Головастика» на Чернігівському автомобільному заводі, призначену для переїзних кінозйомок. Автомобіль списувався з підприємства за термінами давності, і на нього ніхто не претендував. Але, бачачи мій інтерес до машини, механік з підприємства по секрету сказав, що на машині повністю відкапітальний двигун і коробка передач з мостами, і що на відновлення її не потрібно багато часу та коштів. Проте після розвалу СРСР автомобіль ніхто не заводив і не їздив. Не довго думаючи, я ризикнув і прийняв рішення про купівлю цієї машини. Настав день переоформлення, і я став щасливим власником УАЗу.
Після короткого огляду я описую обсяг робіт по машині: від комбайна та повна відсутність лакофарбового покриття, виключаючи дах.
- Двигун був поставлений на подушки, але навісне обладнання все лежало в салоні і вимагало ретельного огляду та заміни.
- Салон вимагав повного ремонту, заміни обшивки, сидінь, підлоги; у нормальному стані була тільки стеля та торпеда.
- Гума вимагала заміни, оскільки вже були сильні тріщини.
- Заміна всіх лампочок і ремонт електропроводки; хоча все працювало, але поколупатися було полювання.
- Потрібна заміна оптики, пластика ліхтарів.
- Гальма, на диво, після 10 років стояння відразу запрацювали, але потім нормальна людська цікавість змусила полізти.
Відновлення зайняло близько шести місяців (весна-літо). Довгими вечорами, днями та вихідними я відновлював свій автомобіль. І з кожним днем він набував вигляду тієї машини, яку я собі уявляв. З цими днями зростала і ревнощі дружини та сім'ї до мого нового улюбленця; було дуже важко відпроситися хоч на один вихідний до нього. Але все-таки я його закінчив, і сім'я моя ціла, а мрія почала ставати реальністю.
Багато людей з іронією дивилися на мою машину і на мене, кажучи, що не реально її відновити за 6 місяців одному. Але мрія робила свою справу, а руки свою. Темпи відновлення починали рости, адже охочих поїхати на рибалку було багато, і всі настирливо просилися поїхати, та й самому дуже хотілося. Вирішили поїхати недалеко, близько 40 км. Нешвидкі збори, і ми в дорозі до запланованого місця — села Кийлов, що недалеко від Києва. Я вперше за кермом «машини-мрії».
Ось мої перші враження:
- Нормальна динаміка як для автомобіля вагою 2500 кг.
- Гальма залишають бажати кращого.
- Звук двигуна в салоні на великих обертах.
- На поворотах автомобіль незвично кренить.
- Напрочуд тихо в салоні на нерівностях.
- Незручно розташоване кермо, не по центру водія.
- Незвична відсутність капота та приємне відчуття при погляді в салон — ти керуєш автобусом з афігенною прохідністю.
І ось ми в лісі біля річки, перед нами шикарне місце, але до нього близько 300 метрів заболоченої дороги, що обросла деревами і чагарником. Я вирішую проскочити і випробувати прохідність машини. Включивши першу, я влітаю в багнюку і, не проїхавши 20 метрів, розумію, що автомобіль просто пливе і поступово грузне. Я був розчарований до краю, ось думаю, слабак не зміг впоратися з таким брудом і де його велика прохідність? Надія залишалася на понижену передачу і передній міст. Дістаю ключ, включаю хаби і знижену передачу, і тут я був шокований... таке враження, ніби машині дали стусан під зад, автомобіль просто пре, не перебираючи, де бруд, а де пні, і довозить до потрібного мені місця — «куди бачу, туди їду». Після бойового хрещення автомобіль був подряпаний об гілки дерев і набув бойового вигляду.
Після першого випробування були втрати: полетіла шайба розбігу валів, і видавило передній сальник коленвала, але це все буде описано в «Бортовому журналі» з прикладеними фото.















