Tribeca – це скорочена назва кількох шикарних вулиць у Нью-Йорку. За аналогією, в Росії однойменний автомобіль цілком міг би носити ім'я Subaru Рубльовка або Subaru Арбат. Це автомобіль дуже багатої сім'ї, яку природа не обдарувала вродженою красою, але батьки гроші дозволяють вміло маскувати всі недоліки і вигідно підкреслювати переваги. І тільки при тіснішому спілкуванні розумієш, що вона не така: і у футбол з хлопчиками на засніженому полі не пограє, і у важкій ситуації ніколи не підведе. Та й у вигляді, як з'ясовується пізніше, все-таки є якась родзинка, яка, незважаючи на невідповідну еталону глянсової красуні зовнішність, все одно дозволяє закохатися в неї.
Нехай трохи кумедний зовнішній вигляд злегка порушує загальну цілісність уявлення про авто, зате оригінальність, несхожість на інші машини - явний козир моделі Tribeca. Ця Subaru швидше схожа не на позашляховик, а на гіпертрофовано роздутий сімейний мінівен або навіть універсал. Коли сідаєш у салон, дивуєшся досить низькій стелі. Але на трасі відразу ж відчуваєш перевагу невисокого зростання автомобіля. Таке враження, що машина просто вгризається у дорожнє покриття, і збентежити її чи збити з курсу просто неможливо. На швидкості 190-200 км/год водій отримує винятково задоволення від маневрів, ніяких кренів та розгойдування автомобіля немає і близько. До речі, максимальна швидкість Tribeca за документами – 195 км/год, і традиційно опозитний двигун об'ємом 3,0 літра і потужністю 245 к.с. дозволяє досягати її, не вичавлюючи при цьому з машини останні соки. Взагалі динаміка цього позашляховика залишає найприємніше враження, на трасі не почуваєшся статистом. Коли автомобіль на засніженій дорозі входить у крутий поворот як по рейках – це тішить і трохи дивує. Нехай визнаним грандам на кшталт Toyota Land Cruiser щодо прохідності конкуренцію скласти не вийде, але це й не було метою виробників. Все одно, коли потрапляєш за місто, на якесь занедбане поле, щоб виїхати з нього, потрібно зробити над собою зусилля – адже так приємно борознити засніжену цілину чотирма дисками вісімнадцятого діаметру. Та й підвіска, що випадково опинилася під снігом, проковтне практично непомітно для водія.
Але якщо за своїми спортивними досягненнями ця дівчинка-мажор може засмутити лише найзавзятіших критиків, які розраховували побачити Ferrari, одягнену в шкуру компактного позашляховика, то ось з внутрішнім світом все набагато складніше. Мабуть, папашині гроші таки трохи зіпсували дитину, і вона перестала звертати увагу на інших людей. За ідею оформлення салону розробникам можна тільки сказати спасибі та поставити тверду п'ятірку. Футуристичний, навіть трохи інопланетний дизайн всіх важливих елементів внутрішнього оздоблення робить машину ще більш незвичайною та привабливою. Ось тільки до практичного боку питання інженери, схоже, поставилися з меншою запопадливістю, ніж до естетичної. По-перше, незрозуміло, як на позашляховику, хай і не найбільшому, може бути такий маленький бардачок. У нього важко вкладається папка зі страховим полісом, а вже якісь корисні дрібниці для заміської поїздки не помістяться абсолютно точно. А ручки управління клімат-контролем? Можливо, було б логічніше зробити їх такими, що повністю обертаються навколо своєї осі. Те, що вони повертаються тільки на дуже невеликий кут, створює певні незручності. І все ж, не будучи еталоном автомобіля, Tribeca відразу схиляє до себе, обіцяючи стати кращим другом, здатним підтримати практично у будь-яких починаннях.









