Історія починається в далекому 2009 році. Час підходив до мого 18-ти річчя, і пора було думати про машину! Я з дитинства займався Ралі кросом на Баггі і хотів собі Субару — знамениту машину Коліна Макрея! Але проблема полягала в тому, що у мене не було величезного капіталу, щоб купити Імпрезу, адже на них у нас дуже великий попит, і тому вони стоять купу грошей.
Я почав шукати більш тиху машинку і натрапив на модель Легасі 98 року! Мій знайомий купив собі цю зірку (вона чорно-сіра!). Вона була з гарним тюнінгом, зарядженим мотором (але не турбованим!). Йому на автодромі "Чайка" фахівці робили мотор, щось типу Строкера, збільшували потужність, не турбуючи мотор. І там же під машину і вихлоп — гарний, грубий Субаровський прямоточний вихлоп. Вона була реально тією машиною, яку я дуже сильно захотів! Коли вона заводилася, у мене аж серцебиття частішало, а як вона їхала! Хлопці, це був космос! Він примудрився знайти цей кузов саме з механікою, адже більшість таких машин (і моя так само) були на автоматі.
Я підійшов до нього і поцікавився, скільки він хоче за свій Субарик. Він мені відповів — 9.000 $. На той момент мені було дуже прикро, що я не можу собі дозволити саме її! Я вирішив, що якщо не можу купити саме цю, то побудую собі її сам. Я почав знову шукати машину і знайшов людину, яка перевозила своє СТО в нове місце і продавала машини, які стояли на його СТО більше 5-10 років.
І тут я побачив сіро-червоний спойлер, який трохи виглядав з-під брезента, яким вона була прихована. Я скинув брезент і побачив сіру Субару в червоних лініях! Та й ще й у такому ж кузові, як у мого друга! Я знайшов ту саму! Вона стояла вся розібрана, брудна і в листі, що вже почало гнити. Картина була реально моторошною, машина повільно вмирала і починала іржавіти. Вона уявляла собою голий кузов у дуже хорошому стані на розірваній коробці передач, без карданного валу та із заднім мостом, більше на машині не було нічого.
Я домовився з власником СТО, і наступного дня приїхав і забрав Субу на евакуаторі в гараж мого батька. Коли ми її привезли, я насамперед вимив її начисто! Мив як зовні Керхером і автохімією, так і всередині. Відмивши, ми її заштовхали в гараж, де вже гріли теплим повітрям вентилятори. Вона повністю висохла, і тоді ми почали знімати з кузова всі несучі агрегати, які там залишилися. Після того, як ми закінчили, машину повністю розібрали. Викинули абсолютно все!
Далі справа була за малим — зібрати гроші та купити донора. За величезної допомоги моїх батьків ми зібрали гроші та замовили донора. Він приїхав до Києва. Коли ми з моїм батьком почали працювати з машиною, ми застосовували всілякі інженерні рішення з приводу поліпшення мотора та всього іншого. Було зроблено колосальну роботу: перебрали всю ходову і встановили вентову підвіску Bilstein, розпірки додаткової жорсткості кузова Cusco і стабілізатори більшого розміру (на жаль, гвинти довелося зняти, тому що машина по наших "хороших" дорогах витрушувала в прямому розумінні слова трапезу та дверні карти), стійки з пружинами KYB.
І в результаті вийшли на непоганий результат! Зараз машина катається по Києву дуже швидко. Ми побудували машину дуже і дуже живу! А як вона стрибає з ряду в ряд… Думаю, Субаристам розповідати не треба! Дуже жваво і дуже жваво! Взагалі, доробок буде купа! Старатимемося!
Усім рівних, безпечних і швидких доріг! Бережіть себе!


















