Початок своєї другої спроби написати про мою норочку (таке ім'я я дав субику з незрозумілих для мене причин). Час написання оповідання зник за 1 секунду (натиснув назад, замість готово) 5 днів тому. Після невдалої поїздки до Кіровограду та перегляду розваленої кордоби дволітрової, ближче до вечора я натрапив на оголошення про продаж Subaru Impreza 2003 р.в., з пробігом 175 000 км. Через годину роздумів було прийнято рішення виїжджати в ніч.
У годині 9 ранку я вже стояв на заправці у Вінниці і чекав, напевно, мрію всього мого дитинства, про що я згадав вже після покупки (тільки в дитинстві мріяв про STI в 555 кольорі в цьому ж кузові, на якій я ганяв у всіх гонках на ПК і PS). Після довгого мовчазного огляду, перевірки ЛКП і маленького тест-драйву, було прийнято рішення віддати гроші продавцю і відвезти її додому. Шпаклівки по кузову є всього пару цяток, двигун звучав дуже приємно, ходовочка не видавала непотрібних звуків, а рульова була в порядку. Сидіння всі 12 років до мене їздили в чохлах. Навіть на тлі всіх бонусів і дуже хорошої ціни, не почув, що троїла вихлопна злегка.
Всю дорогу з Вінниці до Миколаєва я веселий на хвості біля 2л Тюсона (таксона, Тюксона, не знаю, як правильно, я називаю машину батька тушечкою), так як у зв'язку з роботою мені не можна потрапляти на трюки. Спочатку купивши нору, я планував перепродати на 500 уе дорожче. По дорозі з Вінниці, а вона в латках і напливах, я дивився і посміхався, як кузов тушки ходив з боку в бік і хилився майже як корабель, коли мене обіймала бічна підтримка, а машина наче злилася з дорогою.
Зайшовши в перший, відносно різкий поворот, перед яким я забув пригальмувати, і вийшовши з нього, не виїжджаючи зі своєї смуги, я спочатку не повірив, що я його проїхав, не злетівши з сидіння (до нори була мура — шеврик Авео 2007 р.в.). Не злякавшись, у мене проскочила перша думка про те, щоб не продавати машину. Через 2 дні повного газу в крутих поворотах я так і не впізнав її максимуму. Закидаючи в будь-який з поворотів, як здавалося мені, на гранично-високій швидкості, я розумів, що нора може ще більше, і це далеко не приділив, незважаючи на вибір взуття незрозумілого господаря до мене, який поставив 14 диски і 175 гуму, висоту не пам'ятаю.
Загалом, на третій день після покупки, прочитавши купу відгуків і ввалившись у повороти, я заспокоївся, почав їздити 50 км по місту і зрозумів, що продам її в тому випадку, коли накопичу і знайду ВРХ чи STI. Але поки почав вишукувати капот ВРХ, диски і т.д. Знаю, що колись я зароблю гроші і куплю нерозмитнений донора, який готовий віддати своє 2 або 2.5 літрове серце та решту віршової душі в моє сріблясте тільце. Загалом, я закохався в мою машинку і планую багато, ось тільки були б гроші.
Нора перевершила всі мої очікування.










