Всем привет )
Як все починалося )
Моїм першим авто був Jeep Grand Cherokee 5, 2 v8 95г випуску, роківтак 8 тому.Проїздив я на ньому року 3-4 накатавши при цьому 25тисяч кілометрів. Тільки бічна розгойдування і витрата ... Бувало і30л + виходило.Загалом машину продав і хотілося щось посвіжіше.Ітак вже вийшло, що наступним авто була Тойота ФЖ Круізер 4, 0 2008.недовго... І тоді до мене дійшло, що 15-20 літрів по трасі тількина передньому приводі це не камільфо ... Мало того, нашимиукраїнськими дорогами, при лові ями або виїмки, машина простовідпружнювала від асфальту і так і норовила вистрибнути в кювет.Їхати більше 110 було страшно, і так десь півроку... Нарешті язрозумів, що я не ковбой і такі машини мені не потрібні., Щобдорогу тримало і витрата був таким диким. Седан не розглядався, тона наших дорогах тільки високий кліренс потрібний. Було ухваленорішення подивитися щось із так званих "паркетників". Начитався, надивився вже навіть вирішив брати аутлендер ХЛ, АЛЕ побачив СубаруФорестер кольору "гнилої вишні" і все, рішення купувати булоприйнято за 15 хвилин. Навіть не знав, що і як купую. Нічоговзагалі не знав про цю машину. Купив — радості повні штани. Це булаатмо Форь 2, 5 фуловий. Ну про задні стійки не розповідатиму) вонимене просто знищували) і тут я заліз на www.forester-club.com.ua/ іпочав читати, багато і нудно! і я дізнався у турбо двигунах! Класно, кльово! хочу подумав про себе! Але купувати Турбу просту нехотів (4х ступ мене вбивав) - треба ж по максимуму - S edition! Алетут прокинулася єврейська жилка і я сам собі сказав - "чувак 52кубитих енотів за субару це пипець ...". Вирішено було взяти легкумашину б.У! і через 2 тижні я побачив у оголошення Перлинний Sedition (річний)! Очі спалахнули, а дупа вимагала пригод. Поїхав350км дивитися, подивився, домовився з господарем, що продам свою іприїду заберу за обумовлену ціну! Через два тижні в п'ятницю япродав свою атмо і відразу ж поїхав за S edition. Все ОК. Документибули готові, без задатків і всього іншого на слово честі машина непродалася і була віддана мені (за що величезне спасибі Саші).Радості не було межі)
Мрія збулася! (продовження слідує)
