Вітаю всіх! Ось і настав час і знайшовся час розповісти про моюмашину. Прстите, але не думав що так багато вийде. Восени 2013 рокуя продав черговий автомобіль (хюндай Н1) який мене неабияк помучивТак як я шукав машину для сім'ї, то вибір був тільки міжнамистами.Перебравши всю лінійку пропозицій європейськогоавтопрому, бусик і сімейства Трафік-Віваро-Примастар залишився позаконкуренцією.Пошуки вів за загальновідомими сайтами в Європі. Язнав всю кухню по пригону авто з Європи, приганяв пару авто, шукавсаме те авто, яке потрібно було, а саме духлітрову з кондером іелектрикою і що найважливіше дві бічні двері. Знаходилася вона вАвстрії, під самим Словенським кордоном.Пошуки продовжувалися йнадалі, поки чекав відкриття візи, але товариш у Німеччинізателефонував продавцеві і все дізнався про неї.До речі, це був часзапровадження нових законів у нас в країні з утилізації авто. Ось язабрав паспорт зі свіжою річною візою і вирішив їхати. Чекати небуло сил і сенсу. Хоча надія про відміну драконівськогоутилізаційного збору була, але це не з моїм щастям. Ось і почаласяподорож. Спершу я поїхав до товариша до Німеччини, там купивтранзитні номери. Мене посадили на потяг до Відня із трьомапересадками. Так як я німецькою не шпрехаю, тут почалися першістреси. Славнозвісна німецька точність затримала поїзд на першійпересадці на 10 хв, а різниця між поїздами на другій пересадці була5 хв. Відповідно, коли я вискочив на перон, поїзд давно тю-тю.Перонщик, який попався мені одразу після виходу все зрозумів, і згучною німецькою вштовхнув мене назад. Їду в шоці, що кричав, щодалі! Але тут краєм вуха чую російську мову, хлопець телефономкаже. Дочекавшись питаю його, ти випадково не чув, що мені цейнімець кричав, а він каже чув, доїдеш до Нюрбурга і перепишешдорожню карту. Тут мені полегшало. У Нюрбурзі без жодного словамені переписали карту, я чекав півтори години і сів у поїзд доВідня. А там на мене вже чекали улюблені племінники (вони тамнавчаються). Переночувавши мене посадили на наступний поїзд доЛайбніц. Прочухавши 5км, поки знайшов майданчик продавця, у менезнову почалися стреси. Цей хрін не дочекався і поїхав до Італії, про це я вже вночі дізнався. А його ж попереджали, що я приїду! Надзвінки він не відповідає, гроші у мене на телефоні закінчуються, але я вирішив чекати до упору. О 20:00 виходить на зв'язок йогобрат, отримує від мого товариша відповідний німецький, і через 2години я бачу його своїми "добрими" очима. Через 30 хв я вже танкуюпаливо в бак, і повертаюся до Німеччини для затаможки. (так требабуло). У напрямку до будинку і сподіваючись, що утилізаціюскасують, вирішив залишити її на паркінгу, може з нового рокутрапиться. Але повторю не з моїм щастям. Прождав два місяці япривіз машину розмитнив, сплатив утилізацію 2500 $, а з 1 червняскасували цей збір. Про проходження митниці не пишу (теж цирк був), і так цілу епопею накотив. Тож ця машина дорога мені, у всіхсенсах. Тепер вона вже переобладнана, фото будуть.
