Після продажу Пріори, я прям спав і бачив себе в Хонді, почавактивні пошуки, дивився Акорд і Сівікі, багато мені їх звичайнодовелося переглянути.
Сівікі не вражали своєю корозійною стійкістю, максимально гнилізадні акри, багато шпакла, руді ніші запаски, причому на всіхпереглянутих мною автомобілях... Брати такий автомобіль і відразуборотися з цим мені категорично не хотілося, у мене вже були передцим два такі екземпляри, хоча останній я взяв оброблений і з нимпроблем було набагато менше ніж з 99"
Так ось, далі були Акорди, живий знайти було зовсім важко, а якщо йбули то за них просили вже вкрай непристойні суми навіть безурахування якогось найменшого торгу При цьому авто було вмінімально для акорду комплектації, що знову таки відштовхуваломене від угоди з чималою сумою і автомобілем якому вже 15 років. Щомені з ним робити потім, кому я його запропоную коли накатаюся…
І тоді я поступово почав гнати геть думки про Японців, точнішенавіть не самих Японців, а їх господарів, і ціну за стан, які вонимені готові запропонувати. .
Почав переглядати Рено Кенгу, колись катував до них почуття і осьдумаю чому б не подивитися ... Але вантажівка в переробці мене вжене збуджувала, хотілося велику комфортну машину і в цей момент меніі сподобалися Меган. Хетч я відразу відсіяв, мені вони якісьнезграбні здаються, Флюенс взагалі не збуджує, занадто інертнийвін, а ось універсали з їх комплектаціями мене розбурхалимаксимально. Вибір упав тільки на дизель. Переглянувши 4 Мегана вуніверсалі відразу зупинився на цьому, він був максимально повнийсеред своїх конкурентів.
