Історія грайливої тигриці багато в чому відповідає сезону вякому вона щільно увійшла в моє життя. Підозрюючи, за ліченіхвилини зрадив своєму вірному Леві (seat Leon) з цією гарячоюштучкою. Пробував на тест драйві, спілкувався з власниками і зновугуглив, гуглил, гуглил... Ні, можу тільки сказати, що ніколи недивився у бік французів, ніколи й ніяких... Мабуть, вибираючиавтовиробників, як би банально це не виглядало, я завжди любивіменитих європейців та їх вихованців.Тут і краса, і якість, ікомфорт, і увага до деталей.Але не французів, ні.Чесно, що за ідеявинести пульт управління стереосистемою на окрему рукоятку закермом? Чому замок запалювання вічно виглядає так неохайно? задивний дизайн, вже не класичний і фундаментальний, але ще далеко нефутуристичний, з безліччю явно непотрібних елементів, ну не Баухаустак точно. Та й ще купа чомусь. Загалом, найменше я бачив себе закермом Пежо ну або Рено.
І ось…
Вона причаїлася в найдальшому кутку. Чесно, я не був готовий.Колір, усмішка, що скалюється, біса ідеальні форми. Точно сімействакотячих. Відчуття, що вона сіла перед стрімким стрибком. Хижачка наполюванні. Тест драйв… Жорстко, хребет все норовить вивалитися втруси (харківські дороги це щось), розгін… гальмування… парувіражів… всього пару кілометрів…
Загалом, через кілька годин, як тільки автосалон відкрився, вонапокинула цю оселю дивних французьких братів неоднозначного вигляду, явно натякаючи, що вона прийняла.
Що в результаті? У результаті кожного дня я закохаюся у цейчарівний та характерний механізм дедалі більше. Завдяки тому, що янічого про неї не знав, щодня дізнаюся щось нове. І це не екстаз, що проходить.
Скільки разів завертаючи після задушливого і напруженого дня добудинку, руки самі повертали кермо, акселератор у підлогу, і ох якне скоро мені світила домашня вечеря.
Машина купувалася щодня, тому основна вимога була автоматичнакоробка. Смикати ручку в міському трафіку, у робочій запарці, цемінімум не поважати себе. На жаль RCZ не комплектується автоматичнона 200 сильному движку, підсумок 156 конячок. Перше враження було -чогось повільно, друге абсолютно не повільно, ні хрону не повільно.Такого впевнено зчеплення із дорожнім покриттям (у цьому ціновомусегменті) я ще не зустрічав. Друге враження - вона красуня, малохто здатний спокійно проводити її апетитну попку. Її фотографують, її не стримуючи російського гарячого слівця хвалять і простохочуть. А потім ще було купа вражень про комфортність салону, оздоблення, дизайн зрештою. Щоденна маса вражень, емоцій та легкатуга коли доводиться залишати її на нічній стоянці…
Все інше і за конкретнішими читайте у бортовому журналі.
PS за фото на головній і не тільки спасибі Павлу ака scomorokh найого чудовому Дайхацу Копен.
