Отже, після продажу Мустанга я зайнявся пошуками більш комфортного автомобіля. Хотів щось із сімейства Daewoo, або Нубіру, або Леганзу. Переглянув чимало екземплярів, але вони були або гнилими розоршами, або за них хотіли сильно багато грошей.
І ось одного вечора на початку серпня ми з братом сиділи і спілкувалися на тему автомобілебудування. І тут він мені каже: "А не хочеш ти розглянути варіант купити Опель Омегу Б? Машинка надійна, комфортна." Я якось зам'явся, адже з об'ємом менше ніж 2,5 л. її немає сенсу брати (не їде взагалі), а великий об'єм мене лякає, великий такий корабель (ну після Матізу та Таврії мені навіть дев'ятка кораблем здавалася). "На", каже, "покатайся. Спробуй." І дав мені ключі від своєї Омеги Б 3.0 V6 elite.
На початку я боявся, що після 1.2 я просто нафіг уб'юся в ній. 52 мертвих поні від ЗАЗ і 210 породистих скакунів від GM — є з чим порівняти і чого боятися. Але покатавшись десь тиждень, я зрозумів, що хочу великий об'єм. Мені сподобалося, як вона їде. Без напруження взагалі. Там, де я на своєму Мустангу перемикався на знижену і клав тапку в підлогу, щоб обігнати кого-небудь, тут лише треба трохи натиснути на педаль.
Про комфорт я взагалі мовчу. У цій машині було все, що я хотів, і навіть більше. Загалом, вибір був зроблений, і ми почали пошук Опеля.
… продовження слідує…





