Ну що ж тут скажеш, так вже сталося що я давно купив собіяпонський авто і став їхнім фанатом. Настав час коли став вибіррозібрати свою машину і ходити пішки поки не зберу або пошукати щото як друге авто, довго мучився цим питанням.Але поспіху не було, дружина записалася в автошколу, подумав що треба пошустрить.Одразуж потрапило в очі оголошення про продаж Honda Civic 1990 року вседані в моєму місті. І почув "вибачте машина пару годин томупоїхала з новим власником". Блін сум, було б 2 квадрати в сім'ї.Пошуки продовжилися і розширилися, оскільки вже було питання протаке авто на якому буде не шкода вчиться їздити, був варіант OpelCorsa A, Точніше його найбільше і шукалося, але то стан сум то здоками проблема. Через кілька тижнів переглядів оголошень і машин вцілому я натрапив на Opel Ascona C в кузові купе. Реакція буланеоднозначна, як млинець купе? Чіт я їх не бачив раніше. Подзвонивна що почув дуже гуманну відповідь, яку рідко почуєш — по машині єпроблеми. Зустрілися у знайомого яких є фанатом марки Opel вцілому, подивилися машину, вислухавши весь список її недоліків, аїх було чимало, хоча кузов напрочуд цілий. Наступного дня я все жтаки зателефонував і домовився про поїздку до Мрео напереоформлення.
Мета машини навчання. Але все одно я не зміг би просто забити на їїзовнішній вигляд і потихеньку буду упорядковувати.
