Мій другий автомобіль. Робочий кінь, повоз і просто сімейнабричка. Бричка була придбана для перевезення вантажів будівельногопризначення, бо працював я тоді будівельником, як зараз модноговорити — "самозайнятим". Паровоз возив на собі швелера, арматуру, профільні труби, цемент, керамзит, пісок, профлист і ще багатовсякої всячини для і після будівництва... Власне кажучи, і купленийвін був у вбитому стані, для того, щоб бути заесплуатованим досмерті, протягом року, а потім бути проданим такому ж минуломубудівельнику, проте робота змінилася, а паровоз залишився, вінвитримав усі тяготи та позбавлення будівельного автомобіля ізавоював собі повагу та любов. Він, як і належить паровозу, поглинає у своїй топці паперові купюри, з відповідним паровозомККД, однак це не привід сумувати, а навіть наоборот, привідміцніше(! ) взятися за відновлення колишньої розкоші колисьрозкішного Радянського сімейного автомобіля. Адже як говоритьнародна мудрість — нас це саме, а ми міцнішаємо…
Уявляю Вам Паровоз, дякую!
