Мрія всього життя. Шукав і вибирав дуже довго. Важливим був коричневий салон, випуск не пізніше 91 року, і купа ще всяких дрібниць. Цікавила тільки оригінальна машина з рідною фарбою. За рік з лишком пошуків траплялося всього 3-4 гідних авто, але все одно були нюанси — то рік не той, то двигун, то салон, то ще щось.
Як тільки з'явилася ця машина у продажу, я, побачивши її, одразу відчув, що це саме моя машина. Зателефонував, і мені сказали, що їм простіше у себе в Одесі її продати, ніж чекати, поки я приїду через день-два з Полтавської області. Сказали, щоб не засмучувався, якби вона була моя, то вона по-любому дісталася б мені. Я був у смутку, у депресії цілий тиждень. Безуспішно лопатив сайти продажів, де все було, як раніше.
І тут раптом увечері подзвонив телефон. У них виникли проблеми з тим, що покупець був знайомий знайомого, просив нікому не продавати. А в результаті прийшов уламувати на якусь розстрочку і т. д. І він згадав про мене, і про те, як сильно я хотів собі це авто, щоб любити його.
Ось так ця пишнота з пробігом 28,5 тис. і стала моєю. Споконвічного господаря, який дуже любив цю машину, як тепер люблю я, вже немає в живих. Від щирого серця і душі хочу висловити подяку та вічну пам'ять Вові Івакіну за те, що в 2020 році я зміг купити собі майже новий москвич 91 року. Моя мрія здійснилася!




