Даний автомобіль був придбаний ще моїм дідусем. Для його покупки він продав горбатого запору з двома моторами в навантаження. Працював днями і ночами. Дідусь був дуже досвідченим і затребуваним механіком. Коли зібрав гроші, пішов купувати, але не вистачало, тому знайшовся один варіант: після аварії, але не страшно — там підтягнути, там підварити, там підрехтувати. Діду ці заняття були рідними.
Зробивши автомобіль і довівши його до розуму, він захворів, бо простудився і затягнув. Потрібна була операція, два тижні після якої, на жаль, він помер. На той момент мені було всього 4 місяці, так що це, як багато хто зазиває, "відро з гайками" — єдине, що мене пов'язує з дідом.
Після смерті діда автомобіль стояв у гаражі шість років, періодично на ньому мої дядьки возили бабусю на дачу. Потім з гаража його викотили, і ще шість років він простояв на вулиці бездоганно. Потім мій батько продав мотоцикл МТ10, на якому ми їздили на дачу, і нам знадобився новий засіб пересування. Ми вирішили, що варто забрати "масика".
Після того, як ми стали власниками, спочатку не помічали дефектів, але потім виявилося, що тут не так, там не те, й вирішили здати на капремонт в автосервіс. Зібрали багато, зробили погано, загалом, як завжди. Їздив батько, оскільки я був ще малий. У 2006 році, отримавши права, я почав щось робити, але потім закинув. Після написання генеральної довіреності на моє ім'я я почав "шаманити". Після капремонту автомобіль бігає тільки містом, на дачу і з дачі. Далі 40 км не їжджу ні я, ні батько.
Ось така історія мого Moskvich 2140 SL.







