Сьогодні ввечері, за чашкою чаю я вирішила задуматися промайбутнє. Яким воно буде? І ось, перед очима невеликий дерев'янийбудиночок, де я провела свої 25 років. Його довелося переробити, імайже нічого не залишилося з тих часів... Сидячи в зручному кріслі, я курю свої улюблені сигарети, і перечитую свою найулюбленішукнигу... Стемніло. Погрітися, відсидівши робочий час, стою назупинці в очікуванні тієї ж електрички. Я вже давно нічого про тебене знаю, напевно, ти там щасливий, а я намагаюся переконати себе, що щаслива за тебе.Дванадцять років марно.Я досі люблю тебе. Мип'ємо біле напівсолодке вино і обговорюємо її щасливу сім'ю. Їй маєбути добре тут зі мною. І ось через чотири години вона збираєтьсяназад. Зве в гості, каже діти нудьгують за тітонькою. Обіцяювідвідати їх, і ось ми прощаємося, і знову вечір в самоті, ах так, сьогодні мій день народження, ось чому подруга приїхала до менездалеку. Мені 26. Який жах. Мені 26, а живу одна, наче мені 100.Але нічого, я звикла. Настав час змиритися з думкою, що в цьомужитті ти нікому не потрібен, ну тільки якщо коту, і те, щоб він бувситий.
Бортові журнали
У цього авто ще немає записів.