Попалася мені GD в дуже хорошому стані. Була пригнана з Німеччини і забута на довгі роки. Україною не каталася. На одометрі 190 тис. км по дорогах ЄС. Все в стоку, скрізь "завод", ніякого "колгоспу", одним словом "куля". Фактично я другий господар після фрау, яка придбала його в далекому 1989-му році за 30 тис. дойч марок.
У Німеччині було встановлено вебасто (прогріває двигун і салон), взимку дуже корисна річ, перевірено. Сидушки були в чохлах, тому, напевно, і збереглися в ідеальному стані. Підвіска у GD не м'яка, але і не жорстка. Незважаючи на досить невелику вагу, до 140-150 км/год дорогу мазда тримає добре, швидше в принципі не потрібно, та й їздити на такій швидкості безпечно у нас не де. Є мінуси, як у будь-якого автомобіля, але враховуючи всі плюси, вони просто мізерні.
Думаю, з машиною мені гарненько пощастило, і при дбайливій експлуатації моя GD переживе не одне покоління автомобілів. Скажу як типовий власник старенької іномарки: "раніше робили на совість". Але в цьому, якщо замислитися, є частка правди. Думаю, ті, хто володів старою, не вбитою іномаркою, після купівлі нової помічали, що якість вже не те.
- значно покращена музика (магнітофон, динаміки у двері, динаміки ззаду, підсилювач, сабвуфер), шумоізоляція дверей;
- бі-ксенон;
- ГБО;
- виправлено незначні несправності.
Плани, звичайно, не наполеонівські, але все ж є:
- тонування;
- підлога в багажнику.








































