Пригнав машину з іншої області. Купував у маленькому населеному пункті, де МРЕВ нагадує курник із злими пузатими працівниками. Вся тягомотина з документами настільки забила голову і висушила морально, що коли вже їхав машиною додому, все ще не усвідомлював свого щастя.
По ходу руху почав потихеньку остигати і звикати до автомобіля (моєї "машеньки"). Зрозумів, що сиджу з задоволеною "пикою", що розпливлася в посмішці, і серце завмирає від думки, що я нарешті здійснив свою першу мрію!












