Хочу розповісти про свою першу і поки що єдину машину . Швидкопересідати з велосипедів на мотоцикли та скутери, я раптом видавбатькам:“Хочу машину! ” На що вони відповіли не меншгеніально:“Заробляй та купуй що хочеш. З реєстрацієюдопоможемо."
З вибором питання не було. Око давно лежало на ЛуАЗік.
Ну, із заробітком проблем особливо не виникло, як додатковий доходми займаємося бджільництвом.Довго шукали, їздили знайомими, навколишніми селами.Машини були або повністю розукомплектовані абопросто сипалися від іржі.
І ось у травні 2006 року (як зараз пам'ятаю, у четвер), був іспит згеографії, підходжу до будинку і бачу — припарковано перед воротамищось зелено-руде).. Заходжу до будинку і питаю: "діду, А це чий? "Він мені так з усмішкою: "ну, я так думаю, що твій! " розкидали позапчастинах, пофарбували і до наступного літа зібрали.Дуже багаточого навчився за цей час.Вийшов звичайний ЛуАЗ.Дуже добре, що кузовбув практично не гнилий.І рідний тент, натягнутий як струна.А тонові з ПВХ висять на цьому каркасі не дуже мальовничо. Ну а потімпішов тюнінг. Кенгурятник, пороги, безконтактне запалювання, карбюратор "вебер", новий генератор від Москвича, шнорхель, обшивкасалону шкірою, класна аудіосистема, розширювачі колісних арок…Усього і не згадаєш.
> Багато, з того, що зроблено вже мною тепер сприймається якстокове, само собою зрозуміле. Машина, яка постійновдосконалюється, привертає увагу на вулицях міста. Ну а особистомені приємно їздити на такому авто.
