Як садити ЛуАЗ))

Заздалегідь перепрошую, що немає фото. Спочатку було не до того, потім уже була ніч, а під рукою тільки телефони)) Багатотелефонів)

Приїжджають на "п'ятірці". Спускатися не стали, тягнуть зверху.Скріпили 6 тросів і намагаються щось зробити. Жигуль уже реве, шліфує землю, пускає кіптяву, задок ковзає по землі вправо-ліворуч- нічого. Навіть на сантиметр не зрушили Волинь) Трос на виїзді збугра на землю ліг, його тягнуть, а він тільки землю розрізає.Приїжджає ще один знайомий на Газелі, під зав'язь завантаженіяблука. Навіть тягти не почав, уже сів. Просто на місці шліфує івсе. Усім уже у прикол, чим це скінчиться. Волинь тим часом виситьвже на захисті двигуна, на балках підвіски і на бензобаку)Викликаємо пацана на Гольфі III. А під'їхати, щоб витягти вже ніяк— Газеть загородила проїзд. Годину він приїжджає, п'яний, дивитьсяна цю картину і каже: "та її пацани, я туди не полезу". Чіпляє цюГазель і ламаючи п'ятирічні тополі здає задом)) Потім стає на місцеГазелі, впирається бампером у дерево, відмотує лебідку. Я сідаю вмашину і мене, як мокрого кошеня дістають з цієї калюжі)) причомутрос так само ріже верхівку пагорба, але ЗИЛок цього не відчуває! ))З горем З горем навпіл виїхали, тобто витягли. Роздав усім по 50гривень, ЗІЛу двісті. Їдемо додому через місто. У машині чоловік 9сидить. Гальмують нас ДАІшники) Я виходжу (як небудь напишу, чому явиходжу, а не кажу через вікно) ) і пояснюю ситуацію. Запитавдокументи (поглянув у моїх руках, навіть взяти не намагався, я буву шоці), питає: "алкроголь немає? " - "ні ..." - "дихайте? " - "табудь ласка" - "щасливого шляху! ". Трапляються все-таки нормальнілюди. Приїжджаю додому О першій ночі! (о другій годині дня я сів), отримую по мізках від батьків і йду спати) На наступний день знімаюгальмівні барабани, відмиваю бруд, змазую все гальмівною, моюмашину, Заганяю в гараж і зарікаюся (це було в січні): "поки непросохне - не виїду". Їжджу, звичайно, з того моменту, як зійшовсніг, але до річки більше особливо не сунуся)) Загалом, так нерозповіси, це треба було бачити. Досі шкодую, що не було під рукоюцифровика))