Машину мені подарували батьки на 17 річчя, я просив їх її непродавати так як багато грошей вони не отримали б, а машинку шкода, я закохався по вуха в її ще з дитинства, коли подавав татовігайкові ключі, щоб вона нарешті поїхала) все своє життя уваги домашини було недостатньо, і я всіма способами намагався підтриматиїї в хорошому стані, але як відомо нічого не вічно, машинкапотихеньку почала здавати позиції, і простоювала на стоянці підпекучим сонцем.
Ішов 2014 рік, батьки почали серйозно подумувати над покупкоюмашини, на збори грошей пішов рік, а шісточку майже вирішилипродати, тут то у мене руки і опустилися, машину поставили на дачі, і потихеньку почала заводиться павутиння, спускатися колеса, і такдалі.
Кінець 2015 року, почалася зимова сесія, зі змінним успіхом я їїсклав, останній іспит випав на мій день народження, 25 грудня, іприйшовши додому сіли за святкову вечерю, і під час чергового тостутато вручив мені ключі з тим самим заповітним написом "LADA".Радості моєї не було межі, я був щасливий. Але після приїзду надачу моє щастя і усмішка на обличчі почали потихеньку згасати, алея не втрачав надії, і взявся за роботу. Рідина почала текти звідкитільки можна, мотор був весь в маслі, акумулятор сів, масло вмоторі загусло. На початку поборов іржу, зняв бампери, виправив їх (були биті) помив і прибрав іржу, розібрався з підгнилимичастинами, і поїхав з почуттям того, що справа зрушила з мертвоїточки. Потихеньку проблеми почали зникати, найбільше мучився іззадніми гальмами, то циліндри заклинили, то течуть трубки, тотечуть знову циліндри, але проблеми пішли. Настав початок весни, заспівали пташки, і настав час відправляти машину на ремонт ГБЦ, так як машина під'їдала масло . На ремонті машина була доситьдовго, але ремонт на даний момент закінчений і я почав на нійкататися, так що як кажуть тазоводи: "одною рукою кермо, іншою -сльози щастя витираю" =)
