Справа була восени. Звичайний, сірий і нічим не примітний день, але небо плакало, ніби в передчутті біди. Саме в такий сірий осінній день наш старий, добрий і вірний "Москвич" впав смертю хоробрих. На останніх хвилинах свого важкого життя, кашляючи і хрипаючи, він ніби мовив: "Залишіть мене вмирати, я своє віджив, йдіть...". Іншими словами, просто відмовився вранці заводитися.
Дуже довго і дуже болісно ми оплакували втрату, а на другий день почали шукати заміну "Москвичу". І ось знайшли, теж літню "Жигулессу". Дама не примхлива, їсть все, що даєш, але й від подарунків не відмовляється. Планів щодо Жигулеси багато, потроху втілюватимемо.





