Все почалося з того, що я зустрів старого знайомого. Трохи поговоривши, дізнався, що його колега по роботі хоче здати на металобрухт стару шістку. Дізнавшись у нього адресу, поїхав дивитися. Подзвонив у дзвінок приватного будинку, двері відчинила дружина. Питаю, мовляв, ви машину не продаєте. Вона відповідає, що є стара машина, але вона більше десяти років розібрана, стоїть у контейнері і займає місце.
Відкривши контейнер, перше враження жахнуло: в ньому лежав іржавий шматок заліза, причому лежав у прямому сенсі. На машині було всього одне переднє колесо. У моторному відсіку була тільки проводка, навіть рульової колонки і рульових тяг не було, про серце я загалом мовчу. У салоні була тільки торпеда, педальний вузол і коричневий ковролін. Але після ретельного огляду побачив, що машина не фарбувалася і не варилася, і що все, що на ній згнило, для мене буде не важко змінити.
Через тиждень зв'язався з власником, домовилися про ціну, приїхав із батьком та друзями її забирати. З контейнера виносили її на руках. На додачу до кузова було віддано 60 відсотків комплектуючих до нього, багато чого було не від нього. На вулиці під контейнером лежав накритий старими ганчірками мотор і задній міст, які я теж забрав. Пізніше з'ясувалося, що мотор убитий в мотлох і останнього ремонту. Але, звіривши номер двигуна з технічним паспортом і табличкою, зрозумів, що мотор не рідний, тому не було сенсу воскрешати його. Було знайдено 6-й блок номенального розміру, який після покупки мені проточили під перший ремонт. Після цього зібрав мотор із нових комплектуючих.

































