Давним-давно в радянській державі, далекого року 1982, та вмісті Тольятті народилася Лада 2105.
Та непроста була її доля. Повинна вона йти на експорт, але вонадивом врятувалася! І купив її якийсь дядько в Україні.
Потому 1985 року купив її мій батько.
Служила вона безвідмовно, щодня, до 1992 року, після чого варивсякузов і був проведений капремонт двигуна. Але рушник почав їстиолію, троїти… Та й ще від простою заклинило гальма (заднє лівеколесо начебто)… Та й кузов втомився. Після чого я її з батьком щенамагався оживити, вона проїхала трохи і все, це був 2013 рік, івона померла., приїхав уже додому, стоїть якась сімка, і моргаєфарами мені.Дивлюсь батько за кермом. Тобі п'ятірку, і каже: "хочешроби, а хочеш здай у металобрухт". У мене, звичайно, радості повніштани! Що я робитиму думаю всім ясно! :))
І вона ще своїм ходом переїхала 300м. В інший гараж, і заклиненимколесом. Після чого стояла на подвір'ї. Але знаходила зима, Її згорем навпіл заштовхали в гараж, де вона благополучно зимувала.> Батько сказав що я робити нічого не буду (хоча звичайно іпорадою допомагає завжди, і ділом). Спасибі мій дядько менідопомагає. Ми з ним зняли двигун, коробку. Двигун розібрали. Блок увідмінному стані. Сходинка є, але подряпини немає. Але, на жаль, блок хонінгувати не можна вже, бо стоїть останній ремонт (колибатько робив, знайшли тільки поршні останнього ремонту, під нього іхонінгували). А от колінчастий вал довелося віддавати нашліфування. Дірки є, роботи буде багато... У планах поки що зібратидвигун та кузов варити, а там подивимося...
