Ось і я вирішив створити бортовик про нашу, з Ксю, машинку! Зветься вона Ластівка, але починати будь-яку історію машини завждитреба з історії власника. >
ЧАСТИНА ПЕРША:«Моя історія»
Свою автомобільну кар'єру я почав із самого народження, тобто утата, в далекому 1966 році ще до мене були авто.Перша машина, зякою я познайомився, був Москвич 407. А ось уже з 412-м япознайомився щільніше і з 7 років почав виявляти до нього інтерес.Оперного театру, супроводжений, разом з авто в міліцію і... Таксталося, що на початку ДАІ Києва був батьковий фронтовий друг, історія не особливо цікава, але мало місце близьке знайомство зтатовою портупеєю і, як наслідок, мене відвели до Палацу піонерівдо секції Юних. Техніків (щоб був зайнятий і не викрав щечогось).
Ось тут і почалося:кордові авіа моделі, картинг і до 15 роківбаггі, на якому я став Чемпіоном Києва серед юніорів. Потім булидва нудні роки у Суворовському та Львівському політ училищі, яке йдало старт мені в авторалі. Точніше це був Спортивний клуб Армії зралійними монстрами ВІХУР, тренувальними машинами, Союзнимизмаганнями тощо. Потім ТуркВО, спецназ ПДВ до 91 року.
Так я опинився в Ташкенті і знову автомобілі:таксист, майстер СТО, ралі «Согдіана» (на Волгах) і знову Львів, де знову таксист, азгодом серйозний бізнес із різними країнами. Так піді мною побувалиВАЗ 2106 (два рази), 2105, 2107, 2101, Москвичі:412 ІЖ; 2140; Джип (гранд Чарроки) і нарешті Audi 90 (80-та бочка з двигуном від 100).Ось Audi дісталося найбільше – 360 тисяч. Км. За два роки!
Завдяки бізнесу, я знову в Ташкенті в 1999р., а там машини:АЗЛК2141, ВАЗ 2107 та ДЕУ Тіко.
У 2002р. Ми (вже з Ксю) остаточно повернулися до Києва і знову ВАЗ21011, який тепер у тата мого друга у смт. Талалаївка.
А 2004 року став вибір купити чергове авто.
ЧАСТИНА ДРУГА:«Чому знову ВАЗ! »
> Отже, вибір чергового авто, що він включає:
без сумнівів це має бути тільки ВАЗ! Причин кілька:Життя, роботатрохи змінилися, і пробіг машин став мінімальним. Ціна початковогопридбання (навіщо платити більше – вони всі їдуть однаково)
> • Найкраще я знаю вітчизняні авто і можу зробити все сам (абсолютно все)
• Зап.Частини – дешево, доступно, великий вибір (від стоку добудь-якого тюнінгу)
• Мінімум понтів (ставитися, як до боротьби із заздрістюоточуючих)
• І найголовніше — у нашому автопромі, справді є ДУША!
Далі постало питання, яку модель? Тут було ще простіше:вся класика, конструктивно однакова, все одно перероблятиму під себе, навіщотоді купувати модель дорожче?
Так вибір упав на ВАЗ 21011, який і був куплений.
> ЧАСТИНА ТРЕТЯ:«Покупка і перше знайомство з Ластівкою»
13 березня 2004 року ми з Ксю поїхали придивитися до машин та їхцін на «Чапаївку» (авторинок Києва), як і всі, взявши каву таприкурив сигаретою, вирішили йти гуляти авто-рядами. Перші п'ятькроків і ось вона – бежева 21011. Так не може бути! Пішли дивитисяі чіпати все, що є на базарі, погуляли так години зо три і ще разп'ять приходили до бежевої копієчки. Переглянувши всі агрегати, вибір звузився до двох – червона та бежева. І тут, на моєпрохання:«Заведи! » червона не заводиться, тобто не заводиться ніяк– ні зі стартера, ні з штовхача! Бежева захотіла стати моєю машиною– це її бажання, і ми його почули! Далі, невеликий торг ізпродавцями і, віддавши 1300$ оформили Ген. Довіреність.
Так у нас з Ксю з'явився черговий автомобіль, а в моїйавтопрактиці, ця Копієчка стала ЧОТИРНАДЦЯТА (! ) Власна машина.
