Як важко буває почати все спочатку... Ось, я знову сиджу перед монітором, повільно натискаючи клавіші клавіатури, не знаючи, як написати про те, що моє володіння залишила друга за рахунком машина, і я тепер працюю над іншим проектом. Варто все почати по порядку…
Частина 1-а. "Все було б дуже добре, якби не було так погано." Якось я приїхав на вихідні, і якраз на епопеї з кермом, коли він у мене залишився в руках, поїхав до знайомого механіка за запасним. З розмови зрозумів, що хлопці пригнали її на фарбування і відверто на неї забили, тобто її можна було викупити. Господарю я пообіцяв незабаром знайти гроші і забрати її. Машина була те, що треба: це була біла трійка з двигуном 1.5, трохи бита в праве крило, не гнила і не іржава, розібрана і загрунтована, що чекала на фарбування. Тоді для мене це був ідеальний варіант. Я зрозумів, що свою потрібно терміново продавати.
Ну от, моє корито висить на всіх автомобільних сайтах у пошуках потенційного покупця, але, на жаль, мало кого цікавить гниле, розходиться по швах відро, пофарбоване віником. Загалом, місяць її дивилося близько сотні людей, але всі їхали без повернення. В результаті остання людина погодилася її забрати як робочу машину за суму, яку я запитував. Я вважав, що все вже позаду, і я можу забирати трійку, але, на жаль, навіть розлучитися з нею ми не могли спокійно: прямо на оглядинах у неї хлинуло масло зі стику голови і блоку, швидше за все, пробило прокладку. Це вже був удар нижче пояса з її сторони. Але все-таки з горем потрапив, машина на краватці їде в славне місто Алчевськ, а я тут-таки їду до господаря, щоб купити трійку, і все було б добре, якби не було так погано...
Людина вчинила, м'яко кажучи, негарно: машину вона вже продала. Тут я усвідомив усе, що сталося... Свою машину я продав, і іншої у мене ні те що у володінні, але навіть і на прикметі немає. Почалися важкі для мене будні…
Частина 2-а. "Той, хто шукає, той завжди знайде." Ось я сиджу, п'ю пиво перед телевізором, т.к. робити власне без машини мені особливо нічого. Організм вже звик, і спочатку не розумів, що трапилося, благо іноді батько давав свою машину, щоб я зовсім з глузду не збожеволів...
Ішов день, за ним інший, так і тиждень минув, потім другий. Щодня для мене був скушніший за попередній, і згладжував його хоч якось алкоголь. Виготовлені під механічний підйомник, кульові, підшипники, сайлентблоки… По салону теж все було добре: новий лінолеум, шости карти з батонами, торпеда, правда, залишилася копійною, лобач з тонуванням. Загалом, все мене в принципі старіло. Близько дня я ходив, роздумував, радився з Дімою, з батьком, і вирішено було все-таки забирати: дофарбовує і вішає задні двері, рівняє і фарбує передній фартух, підварює один поріг і обидва фарбує, оформляє документи, і я забираю машину на складання.
Про плани на машину:
- Повна шумоізоляція.
- ЕСП.
- Заднє скло з обігрівом.
- Литі диски.
- Тонування.
- Дзеркала: або Ф1, або Політеховські.
- Світлодіодні ліхтарі.
- Бі-ксенон.
- Двостороння сигналка.
- ЦЗ.
- Торпеда або п'ятірки, або заморочусь з Беховською.
- Іно-сидіння.
- Ел. вентилятор.
- БСЗ.
- Жорстка стеля.
- Розпірка під капот.
- Стікербомб.
- Репліка спідниці Вихур.
- Акустика: голова та колонки.
- Безшумні замки.
- 9-й замок запалювання під праву руку.
- Ковролін на підлогу.
- Туманки або ДХО.
І, напевно, купа інших доробок, які спливатиму в процесі роботи. Це знову був Василь Чернявський. Будьте щасливі!







