Чому черговий, можливо запитаєте ви? Вся справа в тому, що зміна машин перетворилася на своєрідне хобі. За останні 2 роки я змінив шість авто, а в загальному заліку Kia Carens вже тринадцята. Час покаже.
Основні критерії при виборі авто були: у пріоритеті мінівен з салоном трансформер, обов'язково дизель, щоб був з пробігом до 150 тис. км, без підкрас і бажано з рідними стеклами. Я розглядав Renault Grand Scenic 3, але врешті-решт взяв Kia Carens. Фордів виявилося дуже мало в Україні на дизельних двигунах, і щоб були ще офіційні, з невеликими пробігами, які продавалися за довіреністю на рік. Пробіги цих авто, як правило, за 200 тис. км. Після роздумів вирішив шукати офіційний автомобіль, зібраний в Україні, і коло пошуку почало звужуватися. Взагалі альтернативи Kia Carens не виявилося. Був ще як варіант Kia Carnival, але його не розглядав, зважаючи на великий об'єм дизельного двигуна і величезні габарити.
Дизельних Carens, думаю, процентів 20% не більше від загального числа, інші бензинові, тому вибору не так багато було.
Знайшов я свою красуню в місті Черкаси. Після розмови по телефону з власником відразу купив квитки на поїзд і в цей же день виїхав з братом на зустріч із дивом Корейського автопрому. Сумніви після побаченого тех. паспорта відпали самі собою. Автомобіль був весь у заводській фарбі, включаючи бампера, з рідним склом, салон знаходився в дуже пристойному стані, двигун працював рівно, димності під навантаженням не спостерігалося, сторонніх шумів у роботі підвіски не було. Як виявилося, господарі у авто з моменту покупки були одні, це у них вже Черкаський перекуп придбав авто.
По дорозі додому машина показала себе з кращого боку. Коли поверталися, температура повітря була в районі 40 градусів, тому їхали на кліматі. Витрата по трасі склала 5.5 літра при середній швидкості 90 км/год. На даний момент Каренс радує, і я сподіваюся, що моя любов до неї не згасне так само швидко, як до інших моїх автомобілів.











