Давно мріяв про Вовгу, на балачки друзів і знайомих про те, що ВОНА Ж ЖЕРЕ, не звертав уваги, а в деяких випадках і відправляв гуляти лісом. І ось восени 2017 року була придбана моя ластівка. Перша серія 1971 року увійшла до перших 35 тисяч тих, що зійшли з конвеєра.
За машиною їздив у Кривий Ріг, а це 535 км від будинку. Відразу ж на місці переоформив автомобіль на себе і своїм ходом поїхав додому. Це моя перша машина, але за кермом уже п'ять років, і це був перший досвід керування Волгою. Я не помилився у своєму виборі, я був у захваті від цієї машини, від плавності її ходу і керованості.
Повернення додому не обійшлося без дрібних неполадок, таких як нагрівання гальмівного барабана переднього правого. По машині: кузов місцями варився, але не багато, колгосп присутній скрізь, але не сильно критичний і в очі не впадає, пробіг не відомий. Двигун рідний 2401, з пророблених робіт по машині - установка 5-ступеневої КПП та новий карбюратор К151С.
У планах: відновлення салону, наближеного до оригіналу, встановлення заднього моста 3110 і передньої балки з тією ж 3110 (є донор). Також хотілося б замінити втомлений 2401 на ЗМЗ 406 інжектор. Всі оригінальні деталі, що знімаються, будуть відмиті і складені на полицю в гаражі до того моменту, коли я дозрію до повномасштабної реставрації.
Дякую за увагу і витрачений час на цей запис. Навесні заллю більше фоток, а поки вона чекає сонечка в гаражі поряд з моїм двоколісним другом.







