Довго думав, але після останньої критики на мою адресу, що я не зробив жодної оригінальної машини, вирішив написати про останню — 2012 р. Я вже якось казав, що реставрація досить важка для психіки в плані одноманітності, і це нудна робота — повне відчуття, що ходиш на роботу щодня, як при совці за дзвінком на поштову скриньку. Це пов'язано в першу чергу з тим, що багато контактів і зустрічей, терміни буває зав'язано одне з одним, і тому почуття, що розпоряджаєшся сам собою, повністю випаровується.
З цією машиною пов'язано кілька років життя в плані участі у відновленні та ремонті. Подробиць її минулого життя, на жаль, не пам'ятаю. Як і багато зайнятих і пристойних людей, її господар (Андрій) сподівався швидко і якісно відновити її. Почав не в нас, пофарбували йому і зібрали салон абияк, а в іншому косяків не перерахувати. Думаю, що багато хто зрозуміє, що доробляти і переробляти гірше нікуди — наприклад, перебрати свіжозібрані двері.
Мотор довелося капіталювати, плюс підвіска, ходівка і т.д. Машина вийшла яскравою, красивою, але до повного оригіналу не дотягувала дрібницями, які, як відомо, і вип'ють крові найбільше. Влітку ми її обкатали, віддали з твердою впевненістю, що все гаразд, але ця машина ще знаменита і тим, що взимку на стоянці під навісом, що охороняється, сперли мотор з усім навісним і всією підкапотною дрібничками. Я так розумію, що Андрій це помітив не одразу. Отак і розпочався черговий рік відновлення до повного оригіналу.)))
З.І. Випереджаючи зауваження, зазначу, що під карбюратором екран поставлений неправильно - перевернуто, але трохи пізніше + також відновлено рідний чорний акумулятор.))














