Довго думав, але після останньої критики на мою адресу, що я незробив жодної оригінальної машини, вирішив написати хоч і давно цебуло, а саме остання — 2012 р.
Я вже якось казав, що реставрація досить важка для психіки в планіодноманітності і нудна робота — повне відчуття, що ходиш на роботущодня, як при совці за дзвінком на поштову скриньку, пов'язано це впершу чергу з тим., Що багато контактів і зустрічей, терміни буваєзав'язано одне з одним і тому почуття, що розпоряджаєшся сам собоюповністю випаровується.
З цією машиною пов'язано кілька років життя в плані участі увідновленні та ремонті Подробиць її минулого життя, на жаль, непам'ятаю.
Як і багато зайнятих і пристойних людей її господар (андрій )сподівався швидко і якісно відновити її, почав не в нас, пофарбували йому і зібрали салон абияк, а в іншому косяків неперерахувати. Думаю, що багато хто зрозуміє, що доробляти іпереробляти гірше нікуди — до Наприклад перебрати свіжозібранідвері…
Мотор довелося капіталювати + підвіска, ходівка і т.Д. І т.П.Машина вийшла яскравою, красивою, але до ПОВНОГО оригіналу недотягувала дрібницями, які, як відомо, і вип'ють крові найбільше.Влітку ми її обкатали, віддали з твердою впевненістю що все гаразд, але ця машина ще знаменита і тим, що у неї взимку на стоянці піднавісом, що охороняється, сперли мотор з усім навісним і всієюпідкапотною дрібнички. Я так розумію, що Андрій це помітив неодразу. Отак і розпочався черговий рік відновлення до повногооригіналу. )))
З.И. Випереджаючи зауваження, зазначу, що під карбюратором екранпоставлений неправильно - перевернуто, але трохи пізніше + такожвідновлено рідний чорний акумулятор. ))
