Не люблю "багато літер", та й не читаю. Шкода тут навіть дляреги треба воду лити.
Ну якщо вже тут співтовариство людей і машин, а машина розповістисама не може, розповім я. В руках у одного чоловіка, він її любив, пестив і плекав.На ній (Sierra, як ніяк, вона) вчилася водити ійого дружина.А в цей час його дочка росла, виросла і вийшлазаміж.Батько дочки віддав машину "дітям" Так ФОРД опинився у могобрата.Чим трохи пізніше його взяв мій батько, а там і до менедісталася черга.Я був вже 5 людиною для якого Форд став "першою"назавжди...
На свою долю, сподіваюся, не ображається, хоча були різні випадки, але засмучує мого залізного коня, насамперед відсутність надійногодаху над його "головою" і стін. Далі можна не читати. Хоча...
Били по-різному. Хтось у стовпчик заїде, здаючи назад, хтось настоянці побіжить укопаний у землю Москвич (на цей жах боляче булодивитися), хтось просто через недосвідченість мало не на дорозі 160канавами…
Але проте — зчеплення не спалив поки ні разу, хоча трос рвав тричі)