FIAT - моя друга машинка, яка спочатку бралася для дружини і як сімейне авто. Дійсно, Tipo досить затишний хетч, з комфортом на голову вище за всю нашу класику. Він недорогий, маневрений, жвавий і, найголовніше, досить скромний за апетитами. Так що кандидат на роль сімейної машинки і міських покатушок дуже навіть хороший.
Поїздити на італійці довелося порядком, попутно доробляючи авто і фіксуючи косяки, яких, на щастя, було не так вже й багато. Зарубіжні розробники слово комфорт і керованість, напевно, розуміють буквально і намагаються навіть у дуже бюджетні марки запхати нормальні, людські, технічні рішення. Мій фіатик — це просто мерседес порівняно з нашими копійками за фактичного паритету в ціні.
Що мене відразу підкупило в цій машині — при мініатюрності, що здається, вона дуже простора всередині салону і дуже жвава по трасі. Звичайно, на 605-му пижику з тапком у підлогу не вийде, але помітно шкрнути на старті – дуже навіть можна. З ништяків, якщо це так можна назвати, лише передні склопідйомники та центральний замок. Тож не густо, але жити можна, враховуючи, що від машини хотілося.
Ось, власне, і все для старту. Машину було визнано придатною і розпочався лютий процес доробки, покращайзерів та косметики, який переношу до бортжурналу.












