Маленький італійський супер-міні завжди сприймався як недосяжна мрія, але не тут-то було. Юркий автомобіль, який, незважаючи на 1.2-літровий двигун, може весело покатати не тільки вуличками та проспектами міста, але й заміськими дорогами та трасами. Дивуюсь вартості повного бака цієї малявки і тому, на скільки його вистачає.
Автомобіль куплений на двох, мені і матері. Спочатку було дивно, в першу чергу через те, що спереду немає довгого капота, а ззаду немає ще однієї двері і багажника. Але це дрібниці, зате діаметр розвороту 9 метрів, що дозволяє розвернутися на двосмужці.
1.2-літровий двигун потрібно крутити: до 3000 - мертво, потім, ближче до 4500, оживає і крутиться до 6000. Звук не напружує, а навіть навпаки, проте на любителя. У парі з двигуном стоїть 5-ступінчастий робот, який постійно норовить переключитися вище і іноді смикається на першій, але до нього просто потрібно звикнути. Зате радує можливість будь-якої миті переключитися на знижену. Загалом, можна і в мануалі кататися, але особливого кайфу не знаходжу.
Через 5 тис. км скажу, що мій стиль водіння помітно змінився. Тепер я отримую кайф від неспішного круза по вечірньому місту, та й вдень (все-таки іноді доводиться вибиратися) все більше виходить їздити не поспішаючи, і при цьому всюди встигаю.
Через 20 тис. все чудово, "ВАУ"-ефект так і залишився, їздить, гарчить і катає.































