Ітакс, продавши свого Франкенштейна за символічну суму і пустивши йому вслід скупу сльозу, я почав замислюватися над придбанням нового авто. Але, як то кажуть, хотіти не шкідливо. А на іномарку в нормальному стані фінансів треба ще було підкопити, так що я радів радощам піших прогулянок і потроху відкладав грошенята.
Але думка матеріальна (хоча навряд чи, інакше де мій дирижабль?), або зірки зійшлися таким чином, що мені надалася можливість отримати залізного коня без значних вкладень. Таким чином, сьогодні я став щасливим володарем вітчизняної версії корейського інженерного генія.
Що воно буде?









