Ітакс, продавши свого Франкенштейна за символічну суму, іпустивши йому вслід скупу сльозу я почав замислюватися надпридбанням нового авто. Але, як то кажуть хотіти не шкідливо. А наіномарку в нормальному стані фінансів треба ще було підкопити, такщо я радів радощам піших прогулянок і потроху відкладав грошенята, але думка матеріальна (але навряд чи, інакше де мій дирижабль? ), або зірки зійшлися таким чином, що мені надалася можливістьотримати залізного коня без значних вкладень.Таким чином сьогодні ястав щасливим володарем вітчизняної версії корейського інженерногогенія.
Що воно буде?
