Штош, історія стара як світ, але раз пішла така п'янка — поїхали! Машина купувалася мамі, у мене тоді ще навіть прав не було, але періодично вдавалося прорватися на місце водія. Це кулі!) І вже тоді я потроху почав розуміти всю магію цієї мікрохвильової печі.
Час йшов, я отримав права, і так склалося, що матіз став простоювати, що було мені дуже навіть наруку. Я успішно захопив над ним майже повну владу і дуже швидко зрозумів, що так це залишати, як мінімум, нудно. Ніхто не квіточки, вони дісталися вужа з матізом. Потім пофарбував полицю штампів у бежевий, потім купив перше 13-те лиття, потім 14-те, і ось у мене на балконі лежать 15-і тапки, пофарбовані, наполіровані, чекають тепла.
Подальша доля цього бунтаря буде вже в бортжурналі. Велкам, так би мовити!







