Жужа з'явилася в сім'ї абсолютно спонтанно і особливої любовідо неї ніхто не відчував. Близько місяця простояла на стоянці дляподальшого перепродажу і так вийшло, що одного разу несподіванознадобилася її допомога. Їзди на механіці у мене тоді зовсім небуло, так що на самому початку старту і нескінченних спроб рушити змісця, як у решті і протягом всієї поїздки вона невтомно глохла івсім виглядом давала зрозуміти, мовляв:дівчинка, туси звідси, відвали) але, довгими, тяжкими спробами ручка все ж таки піддаласянам і вже через тиждень "цей білий" перетворився на такий собіміський "гоночний балід") ось, катаємося вже майже рік, машинкапочувається ідеально, не підводить і покірно робить все, чого я віднеї вимагаю) Чесно сказати круто змінила думка про ситроєни:автозроблено на совість, з поломками не зустрічаюся взагалі (тьху-тьху), хоча їжджу абсолютно її не шкодуючи і вичавлюючи з неївсе що можна) загалом що ще сказати, купуйте такі ж скаженіситроєни і буде вам щастя! ) вони дійсно заслуговують наповагу! )
