Колись у році 2000-го я вперше побачив Audi TT. Це було щось, незі світу цього. Застигла, червона крапля стояла на узбіччі ігіпнотизувала мене. Я завжди обертався в слід їм Мріяв про них (хоча про що я тільки не мріяв).
І ось, продавши свій Nissan 100NX, я доглядав Максиму. Ділом вінтернет.
Дивлюся продаж ТТшек.Півгодини тому розмістили оголошення зЛуганська.
Вранці телефоную в обід, сідаю на поїзд.
Темно синя Audi TT Quattro 2002 року, 180 сил.
Єдине слово, яке я постійно вимовляв – це ТАНК! » Це все з-завузького лобового скла Я ніколи не сидів у танку, але меніздавалося що це саме так і повинно виглядати . І підсилювало цепочуття ще й темно синя стеля. Машина відмінно управляється, потужності спочатку мені здалося достатньо, але зараз відчуваю, щобуло б в самий раз. Відмінна якість матеріалів салону (меніпричепитися нема до чого), Зручні шкіряні сидіння, діапазонрегулювання яких, вперше дозволив мені не відсуватися до упору. Алене дивлячись на це, з задніх рослим пасажирам краще не сідає. Заднімісця є другим багажником. Та й перший дуже місткий. Ще є, скрипляча, задня полиця, яка оживає на нерівностях.
Машиною я задоволений, і дружина теж. Я вважаю вона цілком можебути одним автомобілем у сім'ї.