Моя улюблена машина.
Довго її шукав, довго на неї чекав, довго на ній їздив перший раз, і швидко звик.
Почалося наше спільне життя наприкінці жовтня, коли теплоостаточно залишає країну, йдуть дощі та сніг, а разом з нимизростають черги до шиномонтажу та автомийки.
Брудний свою обраницю до себе додому я запросити не міг, і першиймій маршрут був саме в мийку... Ця пара кілометрів, напевно, самазапам'ятовується. Радіо в нуль, прислухаємося до "ультразвуків", вище 2, 5 тисяч мотор не крутимо щоб не було "боляче", ями та "поліцейських" переїжджаємо зі стрілкою спідометра на нулі.Під'їжджаємо, двигун не глушимо півхвилини (як вчили турбоводи), нарешті виходимо, і куримо. Поки брюнетка приймає душ, приходжу дотями. Коли твоя нова машина більша, потужніша, чорніша, дорожча запопередні, з'являється відчуття, що вона найшвидша, зручна, красиваі т.Д. У всьому світі.
І ось- "готова, помили! " Біжу. Е-травні. Ось це так! Цікаво, апродавець її чисто бачив? Інакше б продавав дорожче. Курим.
Дорога блищить від нічного льоду, гума втомлена. Гаразд все-однозимова, та й quattro не просто так само пишуть. Пару кіл-і настоянку.
