Бредел Ауді зі школи, у той час як усі обговорювали новинки Астон Мартінів і Ламб, у мене в голові сяяли Ауді 80 і Ауді 100. Відразу не міг собі дозволити ні того, ні іншого, старанно збирав гроші на заповітну мрію. Коли настав момент вибирати, я почав думати про Audi 80 B3 або Audi 100 C3. Сигара зовні не подобалася, але, придивившись наживо і прокатившись, я змінив свою думку. Вже чітко зупинився на 90 B3, 2.3, потім закохався в купе. Коротше, в голові була каша.
Одне я знав точно: еталоном для мене була і є це 100 в кузові C4. На яку б машину я не дивився або вибирав, я знав, що рано чи пізно куплю собі C4. Потім просто прийняв рішення: чекатиму, але краще, так би мовити, все і відразу. Настав момент шукати машину, шукали дуже перебірливо. Потрібна була машина, на 4 або 5 варіантів переглянув. Перше враження було жахливе: на фотографіях машини нові (не буквально), а господарі говорять, мовляв, вкладень не вимагає тощо. Приїжджаєш дивитися, а там труп.
Ми, звичайно, розуміємо, що шукаємо далеко не нульову машину, але вибачте, кажіть правду потенційним покупцям. Все одно вони всі побачать наживо, адже я теж не мільйонер, щоб накочувати 1000 км заради однієї машини, щоб повернутися ні з чим. Вже опустивши руки, думав, що дарма я це затіяв. Коротше, довга історія: була тоді тільки одна машина, гідна моєї уваги, але мене переконали від неї відмовитися з якоїсь причини.
Ну і тут вкотре побачив червону красуню в Сімферополі. Наступного дня виїхали дивитися. Здивувало, до чого машина ціла, і що в ній абсолютно все працює. Зазвичай хоча б люк, ручник або якась лампочка на приладці не працює, а тут абсолютно все. Пізніше, вивчивши документи, стало ясно, що машина в Україні всього 2 роки.
Маю сказати, що особливо з кольором не морочився, але в ідеалі хотів або білу, або таку яскраво червону. От і збулася мрія.







