Alfa Romeo — це словосполучення діє на мене магічно. Вперше в 1998 році, коли в салоні наживо я побачив AR 156. Колінки почали трястись, і гроші я вже був готовий платити в касу. Але виявилося, що машина була єдиною і проданою, так само замовити її було нереально, тому що в Європі їх розхоплювали як гарячі пиріжки.
Холодним грудневим вечором 2001 року, гортаючи сторінки в інтернеті, я роздумував про покупку нової машини. На руках було 11 тисяч доларів, і щось цікаве купити не уявлялося можливим. Але через два тижні я вже розсікав по місту на AR 156 2.0 кольору Cosmo Blau Met. Проїздив я на ній 3,5 року і 148 тисяч км. В марку AR закохався остаточно, Альфа-вірус вразив саме серце. Став питання про заміну 156, і я продав її.
Купити знову AR не уявлялося можливим, і по грошах, і внаслідок того, що піднялися податки. Вибір упав на іншу марку, яка возила мене 2 роки. І ось він, цей момент: я вибираю знову AR, і знову грудень. Отже, покупка і в новий рік на новій машині. Вибір упав на AR 147 2.0 TS SS в кольорі Rosso. Прийшов, побачив і не зміг піти, не купивши її. Дуже сильно переживав щодо SS, оскільки досвід товаришів і страшилки на форумах реально відлякували від покупки, але все ж таки любов до марки перемогла.
Катаюся вже рік на машині і наїздив 25 тисяч км, та кайфую. Ясна річ, що мильні хвороби в ній є, але це дрібниці, порівняно із задоволенням, яке дарує машина. А Селег — це просто вогонь! При перемиканнях в ред-лайн він клацає передачі з нереальною швидкістю. А перегазування? Кааааааааааайф!



