Усім привіт. Особливо альфістам та любителям італійськогоавтопрому. Так само "драйвістам2" міста Харкова.
З чого почалася любов до Альфи, я вже й не пам'ятаю... Такевідчуття, що ці автомобілі я люби завжди... Свідомо поступаючи вХАДІ в далекому 97м мене хвилювали всі машини, але Альфи викликализавжди якесь щемне почуття.
Але задумавши змінити автомобіль наприкінці 10-го року, про Альфунавіть і не думав, тому вже не хотілося, а до 147-ї і тим більше159-ї з моїм бюджетом було не підійти ... Місяць пошуків, переборумашин ... Скажу чесно - хоча б раз на день заходив на сторінку зпродажем Альф ... Помріяти.
Але одного чудового вечора, "мріючи" я натрапив на НЄ.. Альфа 147, рестайлінгова, 2 літри, селеспід, 8го року, ще на гарантії ...коротше - чергова мрія. Ціна була вищою за мій бюджет тисячі на2-2, 5, але дружина (чому, досі загадка)) ) сказала "дзвони, вистачить дивитися". І я подзвонив, і почув на тому кінці дротучарівну (як я вже з'ясував потім ) дівчину, таку ж маніячку Альфи, з якою ми відразу порозумілися… І ми (друга загадка, не меншприємна, ніж перша) зійшлися за ціною і вже через кілька днів я буву Сімферополі, де й забрав свою Красуню.
/>
Це мрія, що стала реальністю… як у дитинстві, коли тобі 7 років, іти стоїш у дворі біля дерева, і спостерігаєш за друзями, які граютьу хокей. І тобі хочеться. Страшно хочеться, але немає в тебеключки, і ти просто стоїш і дивишся. І тут ти бачиш, як з-за рогубудинку повертається з роботи твій батько… а в руках у ньогоключка! Нова! Тиса! І я тоді мало не помер від щастя... І заразтеж, коли їхав додому до Харкова на Ньому. І щоразу, колипоставивши Її на стоянку, я йду додому, Почуття до неї обертаєголову - і ти стоїш ще кілька секунд, дивлячись на неї і на обличчіпосмішка така сама, як і тоді - коли батько вручив мені ключку ісказав - на сину, грай!
