Присивашшя!

Ну ось у Пт після роботи перестрибнув з Судзуки на Роджера і погнавйого до батьків з Дніпропетровська до Новотроїцька (херсонськаобласть, Новотроїцький р-н). Мав шлях у 350 км, час виїзду 18:30, час прибуття 23:30 Дорога була темна, невелика хуртовинасупроводжувала весь шлях. Далекобійники... Хуртовина... Приємнамузика грає... Їжу не поспішаючи км 70-80 за годину...романтика! Люблю далекі поїздки і мене ніколи не напружувало, що їдусам, для мене ця насолода... Приїхав у пункт призначеннярозвантажив речі ліг спати, з 7 ранку на ногах, та й деньок нароботі видався не з легких :) Субота, ранок, батьківська хата, домашня їжа і свіже повітря.Ну збираю я баклашки, завантажую їх укузов і висуваюся в присіваські прерії на джерело, набрати додомуводи на місяць ( шельф у населеному пункті поганий, вода практичнотехнічна і залишає багато накипу). Висуваємось, похмура погода, доцього довго тримався міцний мінус, але в цей день температурапіднялася до -3, але вітер, який навіть на деякий час залишивнаселені пункти без світла вирував на повну, у купе з великоювологістю повітря відчуття були такі, що на вулиці всі — 20, алезамерзнути мені не давала підібрана моїм батьком-мисливцемекіпірування, в якому було тепло та комфортно на вулиці. Проїхавтрохи по асфальту і звернув біля "першого" ставка на грунт, їхавуздовж нього, був повністю покритий льодом, в одному місці була немаленька проталина, з далеко не видно було, або рибалки вибили її, хоча сумніваюся, або там є артезіан, там сидів кирдок качок голівна 20, швидше за все звичайні крякви та пару чирків серед них. Їхавсолонцями, все навколо було переодично залито замерзлою водою, це йдавало можливість їхати старою дорогою, т.К. Коли земля непромерзла, там і трактор на мости може впасти без проблем :), булавузенька ділянка, де справа була озима, а ліворуч ставок і недалеко до проталини, ось вдень і годували на озимій з десятокбілолобих, які, до речі, досить близько мене підпустили, мабутьзрозуміли, що полювання вже закрилося і я їх не чіпаю :) Далівирішив піднятися на пагорб, щоб подивитися по сторонах, ось там ізробив фото з вивішеним колесом. Далі погнав по всій забутійдорозі, періодично практично втрачаючи колію зарослу травою, черездеякий час вирвався на добротну грунтовку, прискорився і помітив засобою гарний шлейф пилу, але це є не дуже добре ... Снігу не булодавно, мороз був міцний і вітер у степу дме завжди серйозний, дляврожаю озимої, це не дуже хороша погода, але благо наступного дняпішов сніжок. Пробираючись знову забутими стежками вздовж покинутихферм і силосних ям виїхав на асфальт уздовж Сергіївської затоки поньому дістався селища Сергіївка, там власне і знаходивсяартезіан, гарно він обмерз у ці дні. Набрав води, та поки набиравправа штанина і обидва рукави покрилися льодом, вітер здував водумені на одяг, а та моментально замерзала… Ну ось, помилуючисьбірюзою Сиваських вод вирушив назад, але вже асфальтом (до речі тутзроблено фото і на сторінці Свіфта) .
Шкода забув я фотоапарат вдома, довелося фототи на телефон, так щоза якість не судіть суворо. Це не остання поїздка, ще будуть звіти:) Подобається мені там, є навіть такі місця, від куди доведетьсядо найближчого населеного пункту добиратися км 20.
Після міської суєти, вихідні проведені будинки, просто бальзам надушу…