Подорож 07. Україна — Росія — Україна. Детальний опис цього вечора

Увага! У і міститься приклад порушення правил дорожнього руху таабсолютної безбашенності. Не намагайтеся повторити цесамостійно!

Ця поїздка була запланована заздалегідь.До подруги приїхалипогостювати знайомі з Пітера, причому вони добиралисяавтостопом.Наше завдання було забрати їх від кордону і привести доХаркова.До поїздки поступово готувався і Москвичок Замінабензонасоса, купа дрібниць і так далі — все це робилося для того, щоб гідно зустріти гостей. До мене на роботу, де ми й домовилисязустрітися.Весь день заряджав акумулятор, щоб точно бути впевненим, що все пройде добре.І ось, вісім вечора, вкидаю акумулятор намісце, кидаю звичний погляд на головні циліндри і впадаю вступор.Бачок головного циліндра Зчеплення порожній! При тому, що щевранці все було нормально.Під циліндром в моторному відсікувеличезна калюжа гальма. Невже хана прийшла новому Феноксівськомуциліндру? Адже він встановлений всього кілька тижнів тому! Доливающе гальмівної рідини, дивлюся як вона на очах витікає наскрізь ізбачка назовні. Пробую педаль - все працює, значить витік із самогобачка, магістраль жива. У найголовнішому циліндрі, магістралі тапоросяті рідина є. Теоретично так навіть можна їхати, але дикострімко, адже якщо десь підсмокче повітря — я застрягну з порожньоюпедаллю. Марш-кидок по сусідніх автомагазинах нічого не дає — овосьмій вечора все в радіусі двох кілометрів від роботи закрито. Яккажуть, вечір перестає бути важким. Подруга вже пише у вайбер "будучерез 20 хвилин, зроби мені зелений чай", а у мене така дупа.
Тут-то і починає працювати кмітливість. Швидко відкручую бачок, біжу до себе в майстерню (названу Лабораторією Електроніки! ), витираю все насухо, оглядаю. Тріщин немає, отже, швидше за все течез-під манжети. Беру тюбик силіконового герметика, яким зазвичайгідроізолюються шви в корпусі електронних пристроїв, збираю всюконструкцію з бачка-манжети-гайки воєдино, заливаю все дно разом ізгайкою та манжетою рясним шаром силікону. Чекаю кілька хвилин табігом на машину прикручувати на місце. Заливаю гальмо. Ура! Течіприпинилися. Поїхали! Виїжджаю з депо і буквально за кілька хвилинприїжджає подруга. Все вийшло! Я встиг, я зробив, поїздкавідбудеться! Попивши чаю на трамвайній зупинці, стрибаємо в машину.На годиннику 20.55. Вискакуємо із Салтівки на Окружну та мчимо убік Гоптівки. Ну як мчимо - машина йде неохоче, більше 60-ти їхатипрактично відмовляється, хоча двигун як би досить прогрітий (трохибільше 80 градусів). Біля Екопарку заїжджаємо на заправку залити 15літрів 92UA. Звично відповідаю на розпитування водія сусідньогоавто, що це Москвич-423, рідкісний універсал на базі 407, а зашвидкістю більше 80 страшно :)
Дальша дорога до Гоптівки пройшла нудно. Із кумедного тільки стоїтьпосеред дороги без габаритів порожній Ланос, який раптовонамалювався з темряви за півсотні метрів до машини. Сподіваюся, йому таки хтось в'їхав потім у дупу. Нудьга розвіялася тим, що припід'їзді до Гоптівки раптово з'ясувалося, що зустрічати доведетьсяне трьох, а чотирьох. На моє запитання, як помістити шість чоловіку чотиримісний салон, відповіддю послужила фраза у стилі "та вонитам худі, нормально". Ну та гаразд, назад дороги немає. О 21.40 миприбули на кордон і подруга пішла забирати своїх друзів, а ярозвернувся і почав бавити час у товаристві мобільного інтернету, читаючи цей блог і час від часу заглядаючи в кіоск за стаканчикомчаю.

Ліхтарі на задньому плані - вже Росія На кордоні сильний холоднийвітер і дощ, термометр на обмінці показує 0, висіти там зовсімнезатишно, до того ж у такий час там абсолютна порожнеча - всередньому одна машина в десять хвилин.
Так минула година. О 22:50 всі п'ятеро прийшли до машини і ми сталирозміщуватися. До речі, яка машина на них чекає хлопці заздалегідьне знали, і їх емоції послужили окремим приводом потішитися) Так якїї друзів було четверо - два хлопці і дві дівчини, то завдання зрозміщення вирішилося просто - дівчатка на коліна хлопчикам, сумкиу величезний багажник ( яка шикарна річ універсал! ).
Ми їдемо-їдемо-їдемо
Ну, поїхали! ми їхали сюди. Чи рельєф місцевості грав на руку (спусків більше ніж підйомів), чи движок нарешті остаточнопрогрівся і став у звичний режим, але з таким завантаженням 80км/чдавалися абсолютно легко. Цілком прогнозовано покращилася ікерованість - завантажений задній міст більше не "козлив" наресорах і не намагався мокрим асфальтом сходити з траєкторіївіражу. Під хіти гурту "сектор Газа" на абсолютно порожній дорозі янавіть зважився на своєрідне подолання психологічного бар'єру. Такмоя машинка вперше у моїх руках перевищила швидкість 100км/ч.Вшестеро, 100км/ч, на машині якої за півсотні років, з яких 16останніх вона простояла нерухомо і фактично була готова ось-осьпіти в брухт. Це неймовірно!
Зворотна дорога зайняла значно менше часу, два найкрутіші підйоми врайоні Російської Лозової були взяті відносно легко (на третійрозкручуємо двигун до межі і влітаємо в початок підйому на третійпередачі на швидкості під сотню). У результаті один підйом бувузятий на третій передачі на швидкості 60-70, другий розпочали натретій передачі на 70, завершували вже на другій передачі нашвидкості 40. Вже о 23.20 ми були біля метро Героїв Праці. Наш шляхлежав до чудового цілодобового Буфету біля ст.Метро "академікаПавлова", де і ми та гості нарешті змогли непогано перекусити.Потім невеликий автопробіг до цілодобового супермаркету, підбиранняще двох друзів У БАГАЖНИК (! ) і тим самим установка другого рекорду— кілька кілометрів містом ми їхали ВОСЬМІРОМ! При чому напередньому і задньому сидінні розмістилися по троє, а дві дівчинкиїхали в багажнику :)
Не намагайтеся повторити це вдома! -50км/ч, бо з такою вагою гальмау машинки таки працюють хреново. У такому складі ми приїхали вкінцеву точку нашої подорожі, навернувши за вечір близько 160кілометрів.
7 людей на кадрі, восьмий фотографує

Машинка показала себе чудово, поїздка залишила масу позитивнихвражень у гостей, а звучання Москвичівського движка на швидкостяхблизько 100км/ч у поєднанні з хітами Сектор Газа — найприємнішезвуки, які мені доводилося чути останнім часом. Спасибі хлопцям зате, що довірили себе моїй машинці, і спасибі машинці, що не підвелаі не дала вдарити в бруд обличчям! Попереду у Москвича, явпевнений, буде ще чимало подібних відповідальних заходів, та йпросто приємних покатушок.