Про те, як я першу машину купував

Всі ми, хлопці, з дитинства мріяли про свого залізного коня, та й яне виняток. Усі 17 років мучився одними велосипедами, ніяк неладналося з автомобілями, не кажучи вже про влаштування та ремонт.марив я примарними мріями про свої чотири колеса, спочатку це бувГольф, потім задивлявся на ауді сигари та бочки, манили менеМерси:126й, 190й, ще давній батьківський 124й… минулого літа меневкусила муха у відоме місце (інакше це я пояснити ) — загорівся явітчизняною класикою, спочатку це були шістки, потім звернув увагуна трієчку, але тоді все ще було таким далеким...
Трохи, десь допомогли родичі (окреме спасибі мамі та діду Сергію заморальну і матеріальну підтримку).. Все почалося з оглядин FordTaunus, який продавався в моєму містечку. Цікава машина, та з неюне склалося (і слава Богу). Пішло-поїхало:близько 10 машинпереглянули за цей час, були там і Жигулі, і Форди, але мені запалав душу саме ця трійка. Для її 75-го року був досить непоганий стан.із проблем було тільки м'яте ліве крило (та й увесь кузов не першоїсвіжості), але з плюсів — рівний хід, м'яка робота КПП, доглянутийсалон, близький до рідного стану декор. Того вечора ухвалив рішення— ОФОРМЛЯЄМО. Моєї радості не було межі (я б знав, що будепопереду…). Кілька разів переносили зустрічі з особистих причинпродавця, на те його совість.
І ось, 1 червня я поїхав оформляти цю красуню. Спочатку ми зайняличергу, прочекали півтори години, щоб дізнатися, що у них немаєномерних знаків мого регіону ... Фіг з ним, поїхали в сусіднійСервісний Центр (мРЕО), щоб оформитися там. Здавалося б, нічого невіщувало лиха, та ось тільки через кілька витрачених годинвиявилося, що оформляти авто на неповнолітнього (мене) не вийде.вже були оплачені послуги, експертиза, витрачений цілий день на всіпроцедури... Адміністратор порадив продовжити оформлення одного змоїх батьків. Наступного дня ми знову взялися штурмувати біднихклерків, які були набагато більш зайняті, ніж днем ​​раніше. Менінабридло стояти під кабінетами, вирішив зайнятися оглядом авто.знайшов багато цікавого, дізнався багато нового (особливо проважіль, що тріснув, але про це в інший раз). Чи то процесоформлення прискорився, чи я так захопився, але незабаром мама іпродавець уже несли новий техпаспорт та номерні знаки. Радий був якслон :)
розрахувалися з продавцем, побажали всього кращого і задоволеніпоїхали додому.
дорогою навіть встигли наздогнати доблесні копи, не сподобалося їм, що номери "висять" під склом. Правоохоронці потрапили розуміючі, відпустили з нашим "ще тепленьким" техпаспортом додому…
припарковалися, ключ у свердловину, оборот, ще оборот — і почалисяперші проблеми :)
зняв карту, почав вивчати пристрій (благо, інструкція до машини булав бардачку). Довго намагався зрозуміти що за чим (не маю взагаліжодного досвіду в ремонті авто. Тільки великі, тільки хардкор:)).було ухвалено рішення про перегін авто на стоянку. Як з'ясувалосяпізніше — не робітником виявилася і серцевина багажника… з цимбукетом я залишив машину під особливий нагляд знайомого охоронця наніч.
насичений день вийшов, чекайте завтра нових записів про першіуспіхи в ремонті, а поки що ось кілька фото з дідом, завдяки якомувідбулася угода, і я можу писати блог про першу машину :)