Поїзд Одеса-Угорщина_Австрія-Румунія-Одеса

Машина вся подорож поводилася добре, зауваження були тільки досигналізації. Мала необережність поставити сигналізацію з GSM, прощо. Вже вкотре шкодую, і в поїздці вона нагадала про себенеприємними сюрпризами.Спочатку в Угорщині кілька разів серед ночіспрацьовував датчик руху.Причому машина стояла під вікномготельного номера, в прямій видимості, навколо порожнеча, але вонапри цьому істер, безперервно телефонуючи на телефон, загалом, уроумінгу грошей пішло на рівному місці неміряно.Ще один разсигналка послужила "добру" послугу, розрядивши акумулятор, коликричала при прибиранні сміття поряд з машиною. Штатним центральнимзамком.
Хороші дороги та євробензин жучку сподобалися, середня витрата булаблизько 7л/100км.По автобанах на швидкості 130 витрата сильнозбільшувалася до 9л, по трасі на швидкості 80-90- був 6л. Працювавкондиціонер. Загальний пробіг становив майже 4000км.
За самою поїздкою в черговий раз порадувала Угорщина якістю доріг (на відміну від Австрії), а Румунія — своєю природою.
Українські дороги — нічого нового та доброго сказати не можу...Їхали Одеса-Умань, потім Умань-Берегове. Одеська траса – зауваженьнемає, від Умані починається жах, але ми до нього були готові, томунаявність відремонтованих ділянок сприймалася як приємний сюрприз.Умань-Вінниця – дорога погана, нерівна, але ями залатані, Вінниця –Тернопіль – терпимо, їхати можна. Порадувала раніше погана ділянкаТернопіль-Львів, її ремонтують по всій довжині. Львів-Берегове –майже ідеальна дорога.
Угорські автобани та звичайні дороги – дзеркало, розмітка є скрізь, ну просто рай для автомобіліста. До того ж угорці — дужезаконослухняні водії, які їздять із дозволеною швидкістю, пропускають усіх. Іноді складається відчуття, що там ніхто нікудине поспішає, а їздять заради насолоди.
Австрійські автобани (точніше шматок від кордону до Відня)програють угорським. Крім того, що погана якість покриття, де-не-девідчувається, що дорога з плит, так ще й півдороги - ремонтніроботи, в будній день була жахлива пробка. Загалом, пошкодувала, щопоїхала по пляшному автобану, цілком можна було дістатися Віднябезкоштовними дорогами і заощадити 10євро. У самому місті зпарковками складно, в центрі все платно, тому машина постояла вгаражі до зворотного шляху. Румунія — рай для любителів природи тагірських доріг, але треба мати міцні нерви їздити їхніми трасами.Автобани функціонують лише окремими ділянками, оскільки щебудуються. На автобанах (а1, А3) машин майже немає, і можна трохивідпочити. Щоправда, і інфраструктури (туалети, заправки) тежнемає. Але на трасах між великими містами трафік дуже щільний, дороги завантажені та вузькі, румунські водії до дисципліни непривчені, швидкісного режиму не дотримуються, можуть раптово вийтина обгін, підрізати. У Румунії треба виділяти більше розрахунковогочасу на ділянку колії. Зате всі складнощі компенсуються тим, щобагато красивих місць — озера, гірські дороги, ліси, річки. Навітьсоляна шахта (заїжджали до м. Турди) — краса неймовірна. У Румуніїнайдорожче в Європі житло і кухня, тому якщо є кілька днів узапасі, можна їх із задоволенням провести, не поспішаючипроїхавшись румунськими пам'ятками. На фото - ущелина Біказ, всього600 км від Одеси.
З Румунії до Одеси заїжджали через Кишинів — Паланку, враховуючиякість доріг. Дорогами Молдови — якість наближається до румунських, загалом хороша, але є окремі ділянки з ямами. Помічено, щошвидкісний режим дотримується суворо — скрізь камери таполіцейські, що патрулюють. Після Румунії було трохи дивно.
На фото — дорога через наші Карпати, Ніредьхаза та машина, щокричить, далі -природа, соляна шахта Турда, гірські дороги Румунії, озеро лаку Рошу та ущелина Біказ.
< /