Європейський Новий Рік Доброго Бегемотика

З Новим 2020 Роком, всіх, дорогі друзі-автолюбителі!
Цей Новий Рік було вирішено зустрічати з пригодами та подорожами, івийшло все — на відмінно!
Однак оповідання буде не про саму подорож (воно буде на моїйсторінці в Фейсбук, і там можна буде ознайомитися з багатьмамоментами відпустки), а зберігаючи спрямованість сайту, я напишупро те, що так, відбувалося з автомобілем в даній поїздці!
Це була перша, повноцінна, тривала поїздка-подорож на даномуавто.До цього, на ньому, я вже ганяв переїзди, і по 800 км в одинбік, але так, щоб повноцінно, всією родиною, в чужі країни, натиждень, з різними пунктами зупинок і розваг, то це вперше мивідчували нашого Доброго Бегемота!
При покупці чергового авто, ми розглядали кросовер, саме у зв'язкуз тим, що хочемо кататися на ньому і на відпочинок, у тому числі ів тривалі поїздки, брали машину більше седана, щоб місця булобільше і для багажу, і для пасажирів. Як виявилося, місця там нетак вже й багато. Ледве всунули все, що планували. Був момент, колихотів залишити свої лижі вдома. Чи не залазили. Але, кмітливість тадосвід, перемогли. Про багажник для лиж не потрібно писати. Небудьте найрозумнішими. Я, досить у темі, і навіть не хочу цеобговорювати.
Усі попередні подорожі ми каталися на мікроавтобусі, і могли собідозволити пакувати все що хочеш, а тут уже довелося трохивикрутитися, щоб усе склалося в прийнятний комфорт .
Цією поїздкою ми вбивали відразу кількох зайців:вносилирізноманітність у святкування Нового Року (в результаті простоспали з 22:00 до 08:00), дивилися нові точки на карті, відвідаликілька туристичних місць, і саме головне — каталися на лижах нанових спусках, оскільки Буковель уже набрид.
Загалом, запакувавши сімейство та пожитки, ми вирушили в дорогу.Попереду на нас чекало понад 2500 км, і дві нові для нас країни —Румунія та Болгарія. Нові, оскільки на авто, у цих країнах ми ще неїздили, хоча взагалі відвідували.
Загалом, для нас це було справжнє випробування — вперше на цьомуавто, вперше так далеко з маленькою дитиною, вперше в Румунію таБолгарію, вперше саме в ті місця, куди їхали. Але, проте, зарадицього і живемо! Виїхали в передноворічні дні, снігом у нас і непахне, бруду — по вуха, заправив повний бак ще вдома, і вперед. Допершого кордону близько 200 км. Домчали швидко. Зрозуміли, щокуплений планшет буде нам явним помічником і виручалочкою у ційпоїздці. І ще один плюс – кріплення на підголовник для планшета.Неймовірно зручна та незамінна річ для подорожі з дитиною. Це мизрозуміли буквально за годину поїздки.
Приїхавши на кордон, уночі, склалося враження, що ми потрапили увихідний день, і вона не працює. Ніч, легкий мороз, туман, жодноїдуші, ніфіга не зрозуміло, що куди до кого. В результаті мало непроїхали кордон без штампів, огляду та іншої формальності. До тогож, повний бардак, що в нас, що в Румуні. Скрізь довелося шукатиспівробітників, дізнаватися що та як, і ще тебе роблять винним утому, що ти нічого не знаєш, і вимагаєш від них щось. З Румунамидовелося так посваритись, що вже не хотіли нас впускати, але, штампи в паспортах вже стояли, і покричавши один на одного, парухвилин, і купивши венетту, ми поїхали далі.
Заздалегідь у нас була куплена "зелена карта" та туристичністраховки. Маршрут намагався вивчити і запланувати заздалегідь, їхав навігатором, однак і по знаках можна було цілком відміннопересуватися. > Добрий Бегемот жвавіше і впевнено помчав дорогою.Маршрут був прокладений заздалегідь, і насамперед ми вирушили доміста Бран, там де розташований так званий "замок Дракули". Давнохотіли туди потрапити. Це ще +- 400 км.
Їхав я більшу частину дороги не поспішаючи, більшою мірою, дотримувався правил дорожнього руху, і до міста Бран ми доїхалигодиною до 08:00 ранку.
Дорога, вся, пройшла в темряві, тож нічого не зрозумів, простоїхав. Ніяк не можу звикнути до перемикання з ближнього на далекий.Мені незручно, коли далекий від себе, а ближній на себе. Менізручніше, коли обидва світла — на себе. Машина поводилася впевнено, і навіть гірські серпантини долала чудово. Жодних нарікань, ні нащо не виникало. Їхав і отримував задоволення за кермом.
Після Брана, вирішено було висуватися до Бухаресту. Мріяв побачитина власні очі будівлю Парламенту. Шлях мав бути і через гори, ічерез серпантин, і через автомагістралі. Загалом близько 200км.
Відстані округлятиму, і писати приблизно, щоб не томити Вас точнимицифрами.
До речі, швидкість по спідометру і навігатору, на штатному розміріколіс розходиться пристойно. 100км\ч на спідометрі = 94км\ч нанавігаторі. 140 км\год на спідометрі = 126 км\год нанавігаторі.
Протягом усього шляху мені вистачало і динаміки, і керованості, таінших параметрів авто.
У Бухарест приїхали трохи ближче надвечір, але було ще ясно.Потрапивши до Бухаресту одразу стало зрозуміло, що містоперенасичене транспортом, їздити на авто дуже специфічно, паркуватися просто ніде, від слова зовсім (крім центральногобульвару, біля Парламенту).

Машини припарковані в кожному, хоч трохи, можливому місці. У дворахта біля них – реальний треш. Щоб паркувати машину на ніч, доводилося по кілька разів кружляти по кварталу.
Довгі роки життя у Львові, і досвід їзди на авто в ньому, мені ставу нагоді, і в столиці Румунії, довелося його використовувати наповну.
Одного ранку, прийшовши за машиною побачив ось таку картину:

Підходячи до Авто, серце забилося частіше, думав що, такипотрапив. Машина на іноземних номерах, всякий мотлох у машині, хтось сподівався поживиться, але слава богу, пронесло! Просто булорозбите скло, раніше, до моєї паркування там!

Пронесло!
Вже наступного дня перебування там, я став почувати себе у своїйтарілці, став розуміти особливості паркування та манеру їздимісцевих піжонів (а там їх достатньо) і, в принципі, їздив цілкомупевнено. Благо дуже велика кількість вулиць — широкі бульвари тапроспекти, і якось інтуїтивно мені було зрозуміло, що і як, і кудиможна виїхати, якщо прямувати тією чи іншою вулицею.
Прямо в самому центрі Бухареста, пізно ввечері, машина піднеслаперший сюрприз:заглючив одночасно навігатор (підключений черезгніздо прикурювача) та ШДУ. Магнітола перестала реагувати набудь-які кнопки та команди. Навіть вийнявши ключ із запалювання, ізакривши машину магнітола продовжувала працювати. Ніяк її не можнабуло вимкнути. Пробував заводити машину, глушити, закривати, відкривати, ні голосніше, ні тихіше не робилося, ні кліматом некерувало. Просто висіла на радіостанції, яку слухали під часглюку.
Рішення одне — відключити акумулятор. Закладаю в набір інструментувід КІА. І що я бачу — балонник та викрутка. Ось все, що надав намкорейський виробник. Тут скажу, що в Хюндаї у мене був у штатномунаборі ключ на 8-10. Загалом, через хвилину нарішивши ключ улюб'язного румуна, зняв клему, ШДУ перезапустилося, і все стало які раніше. Причина глюку – досі не зрозуміла. Навігатор та ШДУповисли в один момент, коли взагалі жодних маніпуляцій із ними непроводили. Просто їхали на машині. Наситившись цим дуже колоритнимі монументальним містом, ми поїхали далі. Чекало нас ще більше 600км дороги. У Болгарію вирішили переправитися поромом. Сумнівнерішення, враховуючи, що він коштує 15 євро, а проїзд мостом всього2, і до всього, на найближчу пором ми не встигли, і довелося їхатище 85 км до іншої пором в Бекет, щоб переправитися не чекаючизайвих 5 годин. Натомість подивилися циганські села. Дуже цікаво.Рекомендую. Машина поводилася впевнено, накочувала кілометри шляху.На цей момент їла вже європейське паливо. До речі, жодної різниціні у витраті, ні в динаміці, ні в роботі двигуна я не відчув ні нанашому, ні на європейському паливі. Так, і різниця в ціні була ненастільки велика, щоб паритися над цим питанням. Далі колесили вжепо Болгарії. Буквально через кілометрів 60-80 було зупиненотранспортною інспекцією, та потрапив на 38 євро штрафу, оскількипротикали купити Болгарську венетту. Цю помилку виправили вже назворотному шляху. Але митники Болгари могли б і вказати навідсутність венети та змусити купити, а вони просто проігнорували.Зелену карту спитали, а венетту немає. Але, таке.
По Болгарії колесили теж, чимало, оскільки заїжджали ми з бокуРумунії, а пункт, що цікавив нас, був вже практично недалеко відГреції.
Так що, Болгарії теж надивилися Чимало. Дуже дивувала розрухабагатьох сіл, і тішили нові дороги. Дуже приємне і швидкепереміщення дозволило подолати відстані набагато легше ікомфортніше, особливо дітям, які вже котрий день мучилися на задніхсидіннях. Стало зрозуміло, що китайською гумою набагато впевненішеїхати, коли температура опускається все нижче і нижче . Якщо навулиці +, то вона дуже м'яка і плавуча, але при -5-10С, ну прямийнабагато відчутніший і комфортніший. Набагато впевненіше керування.По снігу, особливо, не вдалося випробувати, оскільки весь шлях —асфальт.
В один із чергових вечірів ми все-таки дісталися місця нашогопризначення. Шлях долали різних висотах, від 125 до 1800 метрів надрівнем моря. Круті серпантини, круті перепади висот, стрімкі наборивисоти — все Добрий Бегемот долав упевнено та без проблем. Особливов Банську, де каталися на лижах. Там ми машиною піднімалися допідйомників крісел, і набір висоти був настільки стрімким, щодітей, як правило, хитало. Коробка працювала дуже приємно. Менібуло дуже зручно їхати у всіх режимах, на всіх покриттях, і я дужезадоволений. Що по магістралі, що на серпантинах, що на спуск, щона підйом, я отримував задоволення від їзди, і не напружувався. Приморозах в -7-10 машина сутра розігрівалася досить швидко, шаленорадувала комплектація з підігрівом крісел і керма. Бракувалопідігріву всього водійського скла, але загалом легкі морози машинапереносила абсолютно непомітно. Усіх штатних функцій вистачалоцілком. Кілька доставляло погане ущільнення дверей. Щоб швидкорозміщувати лижі довелося складати одну спинку сидінь. Навіть 1, 40м не влазять у багажник. Хоча, знову-таки, у Хюндай Акценті влазилибез проблем. Але нас таким не засмутити, тому дні катання провели звеличезним азартом і задоволенням. Дорогу назад, а це понад 1300 кмвирішили махнути одним заходом. Шлях подолали без будь-якихперешкод, кілька разів зупинилися відпочити, поїсти, заправитися, інезабаром ми вдома! Середня витрата, за всю подорож, склала 6, 5л\100км. З огляду на всі нюанси поїздки, мені дуже подобаєтьсятакий результат.
Після такого тривалого шляху порадував машину особистою ручноюмийкою, пропилососив, і навів лад у салоні.
Дуже задоволений Добрим Бегемотом, як варіантом для подорожей.Звичайно у мікроавтобуса є свої плюси, і ми ще не раз їздитимемо іним, але і цим транспортним засобом можна чудово кататися кудизавгодно!