<
Хто не знає, є досить таки цікава гра з доповненою реальністю -Ingess.Сутність проста - на реальній карті місцевості, дерозташовуються якісь пам'ятки (пам'ятники, графіті на стінах таінше) є так званий портал, основний ігровий атрибут Є 2 фракції якувибираєш при першій появі в грі.По ігровому процесу фракції невідрізняються.Але у кожної фракції є своя легенда, свої цілі, докладніше про все можна дізнатися запитавши у гугла ) тієї чиіншої визначної пам'ятки за допомогою GPS позиціонування таактивного інтернет-з'єднання на телефоні. Розташовуються на такихцікавих місцях як фортеці :) Наше місто засноване навколоБілевської фортеці, що входить до складу фортець українськоїоборонної лінії, побудованої в 1731 році і призначеної для захистустепової зони півдня Росії (на той момент) від набігів кримськихтатар у XVIII столітті та переходу від пасивної. До активноїоборонної тактики. Таких фортець було збудовано досить багато. Всівони належали до різних оборонних ліній. Наша ж складалася з 16-тифортець, розташованих приблизно через 10-15 км одна до одної, з'єднаними редутами та реданами загальною протяжністю більш ніж 120км.
Схема розташування фортець української оборонної лінії
< p>
Наша, Белевська, яку можна бачити на власні очі проїжджаючи черезКрасноград старою трасою Москва-Сімферополь, вважається десятою, якщо рахувати зі сходу на захід
Я вже разу 4 відвідав Іванівську або фортецю їм св.Іоанна, яканайближча від міста і нашої Білевської — 17 км. Бував я там і навелосипеді і на машині, в різні пори року, просто так і ще заоднією грою, ім'я якої геокешинг, але це інша історія. Якщо хочетеможу розповісти і про це в одному зі своїх майбутніх записів. УОрловській фортеці не бував не разу. Влітку була спроба знайти їїпоїхавши туди велосипедом, але при відсутньому інтернет з'єднанні втих краях я не знайшов її на місцевості, як потім виявилося — недоїхавши до неї якихось 800 метрів.
Цього разу, заздалегідь підвантаживши карти та поставивши мітку накарті ми вирішили поїхати іншим шляхом, більш коротким і водночасцікавим, тому що дорога йшла через пару селищ поля та ділянкисоснового лісу.Прийшовши в гараж перше, що довелося зробити цезнову зарядити акумулятор копійки, бо крутанув холодним двигуном 3обороти він відмовився з ним співпрацювати в таких умовах. Алепісля зарядки хвилин 20, він все ж таки підхопив першу робочу суміші завів холодний двигун. Нерівно працюючи, але все ж таки з кожноюхвилиною зігріваючись, неодружені стали рівними, двигун переставглухнути коли прибираєш ногу з педалі газу. Датчик бензинупоказував трохи менше половини бака, але про всяк випадок потрібнобуло б плеснути ще літрів 10, що б не турбується дарма, що невистачить на зворотний шлях. Але каністра з 76 стояла в сусідньомугаражі від якого не було ключів. "ну нічого", подумав я, можна вякомусь столітті і на заправку заїхати і плеснути 80-го ... Плюсоватемпература змінилася на легку мінусову і пішов дрібний сніг звітром, але так як це не схоже на серйозну хуртовину, нас це незбентежило. Прогрів двигун, вигнавши машину з гаража і ледвезакривши його ворота ми рушили на АЗС. Яким же було здивуванням длямене, що на жодній із 5-ти заправок був відсутній 80-й бензин.Мінімум 92. Начебто зовсім недавно ще був. Виникло питання - де жзаправляються такі як я? Може, треба було виїхати за місто і тамглянути, але на це не було часу, світловий день і так короткий і замоїми розрахунками нам мало якраз вистачити на дорогу в обидвабоки.
Виїхавши за місто і згорнувши з асфальтової дороги на ґрунтовкув одному із сіл, ми рушили прямо через поля майже паралельноредутам оборонної лінії. Вони будувалися з урахуванням природногорельєфу, використовуючи перепади висот, створені ярами річкиБерестової. По дорозі нам трапилася досить мальовнича ділянкадороги, що проходить через сосновий ліс з відносно гарним відрізкомз асфальту. Кращого місця для легкої фотосесії не знайти :)
Правда по поверненню в теплий салон ми примудрилися зламати ручкувідкриття передніх пасажирських дверей. Не витримала вона 43-хлітнього смикання)) Але сподіваюся заміну можна знайти. І по своємукрасива та зимова. Але перші ознаки того, що ми "взуті" не посезону, ми відчули проїжджаючи по косій ґрунтовці посипаною свіжимснігом. Машину раз у раз заносило, але так як швидкість буламінімальною, а дорога ґрунтовою, ми все одно поверталися внаїжджену колію з'їжджаючи в неї як у рейки. Більшою проблемоюстала схожа ґрунтовка, тільки з підйомом, вже перед фортецею.Подекуди зачепившись за траву на узбіччі, копушка все-таки вдерласяпід кутовий редут Орлівської фортеці.
Вигляд з редуту фортеці на село Дячківка
Головною особливістю та гідністю фортець поза містом є їх відноснавіддаленість від будинків та інших цивілізаційних споруд )) Тутзавжди панує тиша і спокій, лише легкий вітерець колишає траву наредутах. Орловська фортеця за своїми розмірами набагато менша занашу Білівську і тим більше Іванівську фортецю. Вали тут близько4-х метрів, сама ж вона майже вдвічі менша. Що мене здивувало, такце те, що всередині практично немає рослинності і внутрішнятериторія фортеці викошена. Мабуть хтось заготовляв сіно длядомашньої худоби, чи мало ...
Інтернет ловив стабільно, мабуть все-таки те, що фортеця стояла нанайвищій точці місцевості, дало про себе знати . Портал захопилимоментально, але все ж таки ще постояли деякий час щоб набити знього ключів для подальшої підзарядки резонаторів. Ну і пару фоток:) Добиравшись до фортеці на деяких вибоїнах лампочка, щосигналізує про малу кількість палива, пару разів давалася взнакикоротким миготінням, тому ми вирішили спробувати проїхати. Моїмлітнім велосипедним маршрутом. Але ідея не вигоріла, бо ґрунтовкапроходила крізь яр із 30% спуском і приблизно таким же підйомом, розвідуючи дорогу яким я сам мало не навернувся у своїх задубілихна легкому морозі берцях. Якби ми туди заїхали, то вже б звідти невиїхали. Був ще один шлях, так само трасою, але довше на 7 або 10км. Але я вважав, що якщо тримати оберти на економічно вигідномурівні, це буде навіть економічніше ніж по грунтовці. Сніг все непереставав йти і дорога стала повністю білою. Але мене більшехвилював не її колір, а те, що тепер стало складніше ідентифікуватиями на дорозі і при 10% ухилі дороги задні колеса починалипробуксовувати розвиваючи дикі обороти. Це було не смертельно, алене приємно. Почало темніти. Зі швидкістю максимум 40-50 км/год миспокійно котилися по засніженій дорозі сіл, спостерігаючи запролітаючим снігом у світлі фар. Засніженою дорогою в легкийснігопад, мотор рівно крутить і тримає швидкість, грубка гріє ногиі весь салон загалом із завидною старанністю, двірники зхарактерним скрипом зчищають сніг, що тане, з лобового... Зарадитаких моментів варто сідає за кермо.
Доїхали благополучно, хоч і стрілка майже дісталася позначкиповного спустошення бака, а лампочка горіла не миготлива. Але цебуло неважливо, тому що машина вже стояла в гаражі, а я зчищав знеї сніг і протирав насухо., але сподіваюся, що останній на літнійгумі :) На спідометрі за день 74 км. Насамкінець — наш маршрут
Коментарі2
Млинець у мене такий самий телефон як і у тебе! Неймовірна річ чого варта тільки батарея
Повністю підтримую!