Правильно. "рижик" офігела.
"я прокинулася! " Я кудись їду! І навіть 90 їжу! А цей трактор ящойно обійшла на 120! " — ось так би виглядали думки "рижика". -тоїде.Колеса крутяться, двигун працює, поворотники блимають.Все як устарі добрі часи.
Насправді, автомобіль почувається більш ніж впевнено, що меневразило до глибини душі.
< /p align="justify"> Я затарився в Києві купою запчастин, мало що могло відвалитися в дорозі. Така я людина, набрав повнусумку:
— Бігунки трамблера
> — Кульова
— Контактна група
— Ремкомплект карба
— Ремкомплект бензонасосу
— Реле-регулятор
> — Шланги гальмівні
— І ще купа всякого мотлоху, навіть хотів генератор запасний взятита не помістився./p>
Шлях яким ми рухалися був мего-цікавим, бо це майже зона АТО (навіть не знаю як і висловитися).
Пригоди могли б бути капітальними.< — Ти зібрався з донецькиминомерами виїхати з Донбасу і осісти в Києві? Та тебе ж тамприб'ють! .. — сказав мені один розумник.— Ага, а це нічого, що весьКиїв тепер у донецьких номерах і всім уже пох? Тільки я, на відмінувід деяких, хто з Донецької області не поводжуся в Києві як свиня.Не паркуюся перекриваючи скрізь, не хамлю іншим водіям, і не ведусебе як жлоб…
Дорога з Краматорська на Слов'янськ була ще більш-менш. Проскочилигору-карачун вдалині, де я вчився їздити на "рижику", де видніласяповалена телевежа. Там же ми з дідом збирали дерезу для віників, бовона там дорожня.
Слов'янськ нас зустрів з підбитим оком:подекуди розвалені будинки, убиті дороги, повалені стовпи під час бойових дій.
< /
Перші ГАЙці стояли на з'їзді з мосту перед Слов'янськом, на наснавіть і не звернули уваги, хоча нас помітити було вкрай просто, дякую АВТОВАЗу за колір "корида" 165.
< Гайці похмуро, і нудно допитували якусь злісну вантажівку зпіском, і на нас нам було більш ніж "насрати".
Блок-пости. >
По дорозі блок-постів було багато, але не на кожному насгальмували.
На деяких ващі нікого не було. Нижче наведу найяскравішівипадки.
Перший блок-пост під Слов'янськом пройшли успішно.
Реакція на повний багажник завалена запчастинами для "жигулів", саморобним компресором з двигуна для холодильника, зарядкою, банками з помідорами та огірками була в принципі спокійною. Підняликовдру, подивилися також на гірку журналів "за кермом" за 1973 рік, і книжки "ремонт та обслуговування автомобілів ВАЗ", посміхнулися івідпустили. - А це че? — вказав військовий на гору книжок.— Дідвіддав, сказав читай, розумним будеш...— Ага, дід віддав. — воякапочав гортати одну з книг, на мою Вершигору "ремонт таобслуговування корчів". Пізніше видав:— Кльова книга, у мене тежтака була.
Побажали удачі один одному і роз'їхалися. Перед Ізюмом), військовівже цікавіше розглядали артефакти в габажнику. — А це що за? .. —витріщені очі на дідів компресор. — Це компресор, дід з движка дляхолодильника склепав.
— Навіщо?
— Як навіщо? Колеса надувати, щоб руки не ґвалтувати ріднимнасосом.
Очі у два блюдця. .
Військові нас поторкали, помацали шкарпетки під черевиками, покопалися в рюкзаках. З інтересом.
Багажник почистили капітально.
Прикололо як один із тих, хто "доглядає", заглядав у кожну баночку, які мені дід передав із запчастинами.
Думки:
"перша. Рем-комплект бензонасоса. Ясно. Друга. Ніпеля для коліс.Третя. -комплекти, фара запасна… О! Шкіряний чохол, і всерединіщось цікаве, на обріз схоже… Що там? .. Ключ динамометричний, 1978рік. Млинець, нічого цікавого…
Вояки з цікавістю розглядали автомобіль, і вирішили поставитизапитання куди їдемо, і взагалі за чим?
Довелося розповісти, що раритет все життя стояв у гаражі, і буввідданий онукові на збереження та реставрацію. Розповів, щонамагався вчитися на автослюсаря, і так між іншим взагалірозповісти чим займаюся. На всякий. Якщо з ними нормально говорити, без будь-яких випендрежів, то цілком адекватні люди.
З одним із вояків навіть під машину заглянули, на мої зауваження щоу передку скрип. Прийшли до спільного знаменника, що втулки стабапересохли, і ще дядько кілька цікавих порад дав, на тему ремонтудеяких агрегатів. Дякуємо йому.
Люди однакові, але й ситуації різні. І намагалися втюхати йому "пияцтво за кермом".
Корешок то мій не пальцем роблений, погодився поїхати і наекспертизу, але, попередив що це буде для них просто витраченийчас. Подивилися вовком, вкурили, що нічого з цього не вийде. Довговони там говорили, але в результаті віддали йому доки і ми поїхали.Більше нас не гальмували. Виїзд з Харкова, вояки та ГАЙЦІспали.
Виїзд із Полтави — вояки та ГАЙці просто стояли сумували, і на насдуже нудно подивилися.
Про ДАІ.< Гальмнули нас лише один раз, і то з нашої вининевеликого перевищення швидкості в населеному пункті. Добрий ітовстий ДАІшник лазив навколо машини, захоплювався нею, і навітьзгадав як її колір правильно називається.
У результаті близько пів-години розмов, про те: "як було раніше, коли дерева були великими, про чисте повітря, невеликий потік руху, про нахабство влади, і т.Д. ", ДАІшник все-таки запитав: "чидопомагаємо ми міліції? ", Дав нам подумати про винагороду.
Я поліз у габажник і дістав банку варення.
— Варення хочете? Бабушкіно!
ДАІшник повтикав на нас, поплескав себе по пузу, і виніс:— Куди намще варення? Ми й так товсті, бачиш? ..
Ми поржали.
Віддав нам доки, і ми поїхали.
В іншому ДАІшники мене гальмують дуже рідко, і в Києві теж.
Чому — хз. І ролики всякі я на Ю-туб не викладаю, зараз багатотаких любителів з'явилося. Можливо мені просто щастить, і я ненариваюся на особливо-нахабних гайців, а вони не нариваються наособливо-злих водіїв. Компроміс, однак.
Дороги.
У самому Краматорську якісь доріжки всі і так нишпорять. ВідКраматорська і до Ізюма їхати можна.
В Ізюмі дорог немає. ВАШЕ! Припастись терпінням доведеться. Та йводії там їздять виляючи з боку на бік. Від Ізюма простіше, алеголовного болю вистачає.
Далі, Харків-Полтава-Київ все добре. Їхати можна.
Настрої.
Їхали 8 березня, у міжнародне свято дівчат, дівчат, та жінок. Фігзнає, мож з цього всі правоохоронці були біль-мень заспокоєні, а можз ранку їм кожному по 100 грам налили, жахнути за здоров'я світлихдам?
Знову ж, можливо нам і пощастило, бо все пройшло гладко мирно.Невідомо просто на кого нарвешся. Хоча випадків маса, і неприємнихтеж (читаємо новини, гортаємо форуми).
Ось і все.
Самопочуття авто
було більше ніяких. ВАШЕ!
Я був здивований до глибини душі, і вкрай радий цьому.
Виїзд з Ясногірки — 8:00 ранку.
Приїзд до Києва під вивіску - 18:30
ВАЗ 2103, 1975 р.В. Двигун 1.5, стандартна комплектація.
Пробіг навігатором з Ясногірки до бульвару Лесі Українки, в Києвісклав 680 км. (715 км по рідному щитку, можливо набрехав, а хочахтось з них набрехав - або ДЖПС, або рідний щиток - хз).
Витрата 7, 68 л. На 100 км.
Середня швидкість 80-90 км\год. Максималка — 130 км\год (обігналиякогось п'яного далекобійника).
Час проведений у дорозі — 11, 5 години, всього-то. > Приїхавшидодому "рижик" всього на півтори години встала біля мого під'їзду, а потім я відправив її в її нове місце проживання:в Олежкін гаражикна Видубичах, який просякнутий гарним настроєм, і гарнимсамопочуттям "осіненьки".
< Мама, вийшовши з під'їзду, погладила улюблений і ріднийавтомобіль, посиділа за кермом, і довго-довго згадувала щось. — Умене таке відчуття, що дідусь щойно вийшов з неї, і пішов домагазину. Хлібом… — приховуючи сльозу сказала мама. Маришкою, Олегом та його Аліною поїхали на Видубичі в гараж.
"осінька" відкрила сезон, жваво завелася і трохи недовірливопоступилася своїм законним пенсіонерським місцем новій подрузі.
Рижика я накрив тими- а рідними ганчірочками, якими мій дідусьнакривав свій скарб, у своєму ж гаражі.
"
Самопочуття авто
Києві на Позняках затарабанив ланцюг, і погнало масло черезкріпильні гвинти проблем не було ніяких. ВАШЕ!
Я був здивований до глибини душі, і вкрай радий цьому.
Виїзд з Ясногірки — 8:00 ранку.
Приїзд до Києва під вивіску - 18:30
ВАЗ 2103, 1975 р.В. Двигун 1.5, стандартна комплектація.
Пробіг навігатором з Ясногірки до бульвару Лесі Українки, в Києвісклав 680 км. (715 км по рідному щитку, можливо набрехав, а хочахтось з них набрехав - або ДЖПС, або рідний щиток - хз).
Витрата 7, 68 л. На 100 км.
Середня швидкість 80-90 км\год. Максималка — 130 км\год (обігналиякогось п'яного далекобійника).
Час проведений у дорозі — 11, 5 години, всього-то. > Приїхавшидодому "рижик" всього на півтори години встала біля мого під'їзду, а потім я відправив її в її нове місце проживання:в Олежкін гаражикна Видубичах, який просякнутий гарним настроєм, і гарнимсамопочуттям "осіненьки".
< Мама, вийшовши з під'їзду, погладила улюблений і ріднийавтомобіль, посиділа за кермом, і довго-довго згадувала щось. — Умене таке відчуття, що дідусь щойно вийшов з неї, і пішов домагазину. Хлібом… — приховуючи сльозу сказала мама. Маришкою, Олегом та його Аліною поїхали на Видубичі в гараж.
"осінька" відкрила сезон, жваво завелася і трохи недовірливопоступилася своїм законним пенсіонерським місцем новій подрузі.
Рижика я накрив тими- а рідними ганчірочками, якими мій дідусьнакривав свій скарб, у своєму ж гаражі.
"
Самопочуття авто
Києві на Позняках затарабанив ланцюг, і погнало масло черезкріпильні гвинти проблем не було ніяких. ВАШЕ!
Я був здивований до глибини душі, і вкрай радий цьому.
Виїзд з Ясногірки — 8:00 ранку.
Приїзд до Києва під вивіску - 18:30
ВАЗ 2103, 1975 р.В. Двигун 1.5, стандартна комплектація.
Пробіг навігатором з Ясногірки до бульвару Лесі Українки, в Києвісклав 680 км. (715 км по рідному щитку, можливо набрехав, а хочахтось з них набрехав - або ДЖПС, або рідний щиток - хз).
Витрата 7, 68 л. На 100 км.
Середня швидкість 80-90 км\год. Максималка — 130 км\год (обігналиякогось п'яного далекобійника).
Час проведений у дорозі — 11, 5 години, всього-то. > Приїхавшидодому "рижик" всього на півтори години встала біля мого під'їзду, а потім я відправив її в її нове місце проживання:в Олежкін гаражикна Видубичах, який просякнутий гарним настроєм, і гарнимсамопочуттям "осіненьки".
< Мама, вийшовши з під'їзду, погладила улюблений і ріднийавтомобіль, посиділа за кермом, і довго-довго згадувала щось. — Умене таке відчуття, що дідусь щойно вийшов з неї, і пішов домагазину. Хлібом… — приховуючи сльозу сказала мама. Маришкою, Олегом та його Аліною поїхали на Видубичі в гараж.
"осінька" відкрила сезон, жваво завелася і трохи недовірливопоступилася своїм законним пенсіонерським місцем новій подрузі.
Рижика я накрив тими- а рідними ганчірочками, якими мій дідусьнакривав свій скарб, у своєму ж гаражі.
"
Час проведений в дорозі — 11, 5 години, всього-то.
Приїхавши додому "рижик" всього на півтори години встала у могопід'їзду, а потім я відправив її в її нове місце проживання:вОлежкін гаражик на Видубичах, який просякнутий гарним настроєм, ігарним самопочуттям "осіненьки".
Мама вийшовши з під'їзду погладила улюблений та рідний автомобіль, посиділа за кермом, і довго-довго згадувала щось.
— У мене таке відчуття, що дідусь тільки-но вийшов з неї, і пішов умагазин за хлібом… — приховуючи сльозу сказала мама.
Ми з Маришкою, Олегом та його Аліною поїхали на Видубичі в гараж. "осіненька" відкрила сезон, жваво завелася і трохи недовірливопоступилася своїм законним пенсіонерським місцем новій подругі.
Рижика я накрив тими ж рідними ганчірочками, якими мій дідусьнакривав свій скарб, у своєму ж гаражі.
"
Час проведений в дорозі — 11, 5 години, всього-то.
Приїхавши додому "рижик" всього на півтори години встала у могопід'їзду, а потім я відправив її в її нове місце проживання:вОлежкін гаражик на Видубичах, який просякнутий гарним настроєм, ігарним самопочуттям "осіненьки".
Мама вийшовши з під'їзду погладила улюблений та рідний автомобіль, посиділа за кермом, і довго-довго згадувала щось.
— У мене таке відчуття, що дідусь тільки-но вийшов з неї, і пішов умагазин за хлібом… — приховуючи сльозу сказала мама.
Ми з Маришкою, Олегом та його Аліною поїхали на Видубичі в гараж. "осіненька" відкрила сезон, жваво завелася і трохи недовірливопоступилася своїм законним пенсіонерським місцем новій подругі.
Рижика я накрив тими ж рідними ганчірочками, якими мій дідусьнакривав свій скарб, у своєму ж гаражі.
Коментарі5
Даішник прям правильний попався, обговорили за життя і відпустив ...
Співати, а перша фотка в цьому бортовику це Чутове, початок Полтавської обл?
Цього літа ми з донецькими номерами перетнули всю Україну. Документи (і то тільки паспорти) перевірили два рази = на виїзді з Маріуполя та на в'їзді. Чого військових боятися? Вони свою справу знають.
Та нічого їх боятися те. Ця посада писалася спеціально для одного порталу, бо народ цікавила обстановка на дорогах)))) так що проїхалися чудово. Ще й влітку ось їздили, можна почитати останні записи.
Почитаємо))