вирішено! Необхідні речі я створив:— Ще раз хитнув гальма
— Поміняв гальмо
— Відрегулював зчеплення, бо був люфт педалі який менезадовбав.
— Відмив апарат і розкрив весь кузов захисним водовідштовхувальнимвоском від бруду і какашок. Куди треба і стопи горіли
У поїздку я схопив із собою заповітну скриньку, яку мені люб'язнопрезентував мій друженя Олежка.
У нього свого часу зламалися в ньому вушка кріплення кришки, і осьвін збирався вирушити на смітник — але моя нервова рука йогосхопила, і вкинула в багажник трієчки. А пізніше в гаражі підпіуко, йому були зроблені нові вушка, і весь потрібний інструментбув зібраний туди ж.
Дякую Олежці!
Туди я скинув усі ключі, які йшли з машиною, а ще додав усілякихкорисностей, як справжній совковий дід-автолюбитель:— Клеми дляпідключення всякі різні, і пучок дротів на всякий
— Запасні високовольтні дроти
— Ремкомплект карба і бензонасоса (! )
— Релюшки
— Лампочки в головні фари і во всякі різні інші місця
— Ніпеля для коліс (хай лежить)
— Гальмівні трубки
— Шланг поливний (на всяк, раптом у кого бенз злити треба буде, чидопомогти кому =)
— Гальмівна рідина
— Вода (на крайняк)
— інший різний мотлох, який вже немає сенсу немає перераховувати
Їхати до Краматорська ми з Марішею запланували ще фіг знає коли, ічітко на роботі підвищили цей графік собі ж.
> "рижик" під під'їзд був пригнаний ще за день до від'їзду, щобзавантажити в багажник купу англійських книжок маминих (попросилапривезти), і коробку зі шмотками та іншою трюбою, яка була потрібнана Ясногірці.
Багажник увечері був заповнений, і неперебрана попка "рижика" була "дропнута".
Я правда був не в захваті, але все ж таки не повністю на пузі. Хочаз собою ми набрали майже мінімум:пару штанів, пару майок, парусорочок, пару шкарпеток і трусів. Ррг))))
"рижик" накрився олежкиним чохлом від вечірніх поглядів оточуючих, від пилюки, і став чекати заповітного ранку.
Рішено було залишати місто 9 серпня, у неділю, о 5 годині ранку.Як тільки почне світлішати.
Бо найнебезпечніша ділянка дороги доведеться проскакувати, їївирішив я проскакувати вдень, у повній видимості. Безсюрпризів.
Ранок з чашки смачного чаю і з підлогу цигарки, щоб зранку моск незадурманювався.
"рижик" був заправлений коханим кави АІ-92 "укрнафта", під "шийку", і відправлений нами ж у дорогу.
Цього разу витрата палива, і км мій уродський моск не зумівзапечатати в книгу записів та пробігів.
Про дорогу теж не маю сенсу вшанувати, розповім лише про деякіцікаві на мій погляд дрібниці, які стоять цього.
> Отримали величезне задоволення від поїздки.
Всю дорогу нас супроводжував звуками рідний радіоприймач а-271В, який ловив радіо "промінь". Враховуючи нещодавно інсталену антенупід дзеркало "хвиля".
Звичайно ж без перешкод не обійшлося, за те не нудно. Підключитипровід у гніздо для додаткового аудіопристрою (шоб із телефонуслухати музло), я забув. Та й пролізти під бороду дуже незручно, гніздо розташоване далеко. Знімати її стало дуже ліньки.
Блокпости вже проїздили вільніше. На одному блок посту під Харковомна стільчику мирно спав ГАєць, я його розбудив криками з вікна, коли стояв біля відкритого шлакбауму:— Ця, так я проїжджаю, чи як? просто мовчки кивнув червоною мордою, без міміки. — Яка дає добро! — процитувала нахмуривши брови Марина, і ми рушили далі.
Спека була просто люта, Маріша пошкодувала що сіла поряд зі мною, ане ззаду, бо сонячна сторона спалила її)))
У Харкові я нарешті почув негаразд, і виявив лютий сморід вихлопнихгазів від "рижика". Особливо з правого боку. А також невеликувібрацію в районі коробаса.
Вигнута частина приймальної труби стала сифонити ще більше, звук у "рижика" був уже схожий на "ракінг-кар", особливо наперегазовках.
<
А ось їхати з відчиненим вікном Маріші стало явно не в тему, босмердіти стало ще більше.
<
По приїзду в Краматорськ, і стрибка в яму все було діагностовано, іприймальна труба була в списку заміни нах. Його нітрохи нездивувала мене, за те вразила Маришу.
Місцями пральна дошка була просто люто обкладена добірними словами, та й влітку цією дорогою на швидкості було трохи простішеоб'їжджати ями.
Я ж знову порадувався своїй чуйці виїхати з самого "рання", щобпроскочити цей шматок при добрій видимості. Машину, Маришу, ібагажник битком забитий книжками з англійської мови. — Та ось, мамапопросила книжки приперти… — бурчав я, коментуючи те, щовідбувається.
< Під Слов'янськом нас вкинуло в тугу від виду розваленогомосту в Селезнівці.
Видовище просто невимовне.
Пересувалися через переправу.
За словами Жеки його товариш примудрився потрапити в цю дірку, після того як міст уночі підірвали.
Темно було, і ніхто ще навіть не знав про те, що трапилося.
Все живі й цілі, тільки от машина відновленню не підлягає.
В іншому то Слов'янськ зустрів нас з підбитим оком, вибитимизубами.
розбиті дахи, дірки в будинках та парканах, розвалені дерева, іт.Д. Видок ще той. Ну, а звідти до Краматорська подати щось рукою, вірніше до Ясногірки. Там все ж таки нічого не змінилося.
Правда коли зателефонувала бабуся, і запитала: "як справи? ", я їйвідповів що на Станобуді їдемо, і вже через хвилин 10 приїдемо.Вона не повірила. З'ясувалося, бабуся не поінформували нашогоприїхала.
В'їхали ми в рідні ворота в районі 16:30.
Всі щасливі.
Любите свої машинки, поважайте їх, стежте за ними. І довго вонибудуть служити Вам, тавагищі! +))))
Коментарі3
небезпечно так там їздити
Вовків боятися - шампанського не пити!
Почитав на одному диханні, добре пишеш, душевно