В Іспанію через Угорщину, Словенію, Італію, Францію 3000 км

Раптом не міг написати, бо був за кермом майже дві доби (46 годин).Виїхали о 13.30 з Києва 13 червня (середа). Дорога Житомир РівнеЛьвів Свалява після ремонту можна сказати європейського рівня, алеце зараз… В очі явно кидаються недоробки… Після злив узбіччя, зроблені чомусь із піску, розмиває водою… І якщо не закріпитиґрунт, тобто пісок, сповзе разом із покриттям. Особливо післяпроїзду фур вагою по 40 тонн.На кордон приїхали ввечері о 22.00години.Заночували у знайомих до 04 години ранку і далі вдорогу.Прикордонний перехід пройшли за 15 хвилин з нашого боку, аось угорців години за 2, здалася явна недовіра до нашогобрату:Слава богу не змусили дітей будити і виводити на вулицю, авони влаштувалися в багажнику LR4 і солодко спали, хоча миспостерігали подібну картину і всіх з машини змушували виходити вт. Ч. І дітей. Територію бабусі Європи Провінційні Дороги вУгорщині дуже вузькі, але коли в'їхали на автобан, я був ураженийїх якістю. Немає в Україні таких доріг! А місця відпочинку? Цепросто все для людей! Чистий туалет без запахів, територіядоглянута, люди відпочивають і сплять у машинах не боячись ні кого.Столики та лавки для ланчу. І ніде немає сміття, ніде! Почуваєшсябілою людиною. Все це через кожні 30 км, спеціальний з'їзд, інформаційне табло. Чим ми гірші? Проїхали Угорщину до 14.00 годинита в'їхали до Словенії. Палива від України вистачило до Словенії.Ціна дизпалива у Словенії 1, 29 євро/літр. Не встиг опуститипістолет у бак полилося паливо. Поруч одноразові рукавички, серветки щоб не вимазати. Навіть у італійців не такий сервіс.Природа дуже схожа на красиву, невисокі гори і на вершинахсвітло-коричневі черепичні дахи будинків потопають у зелені.Проскочили Словенію за 4 години та до 18.00 в'їхали до Італії.Рослинність хвойніша, скрізь кипариси, ялиця, доглянутівиноградники. За всю дорогу по Італії, а це близько 6 години незустріли дорогою не одну людину, ні торгуючого, ні голосуючого, небуло навіть пішоходів. Їхати одне задоволення. Думав дотягну доГенуї і передихну, але згадав, що в Італії підняли ціну на пальне узв'язку із землетрусом. Тому вирішив зупинюся у Франції наперепочинок та дозаправку. Погарячкував! Після Генуї почалисятунелі та естакади, добре хоч уночі невидно цієї безодні. Малотого, всі італійці шалені шумахери їдуть не менше 150км/ч і це втунелях і на естакаді. Адреналін упродовж 200 кілометрів. ДоФранції не дотягнув, довелося заправлятися в італійців за ціною1, 78 євро/літр. Після такої поїздки вирішив італійці не ночувати.Проїхав ще трохи, до першої години ночі в'їхали на територіюФранції і на першій же заправці знайшли паркування для ночівлі і недовго роздумуючи зупинилися перепочити. Люсечка моя дружина, поступилася мені другий ряд для відпочинку. Малі спали розкинувшисьна весь зріст на території багажника, благо місце дозволяє. Осьтак, за 22 години ми подолали три країни. Самі того не чекали! Тригодини спав, провалившись у глибокий сон. Люся тим часом із ЮлеюЛеонідівною намагалися попити чай у кафе на АЗС, але арабськамузика на всю гучність викликала лише роздратування. Молодийоператор АЗС араб, він типу бармен не звертав на відвідувачівжодної уваги. Довелося їм йти до нас у машину. У машині на місціводія не сильно розслабишся, Люся подумки прискорювала хід рухугодинника, але стрілка невблаганно відраховувала свій час. Осьнастали довгоочікувані 4 години ранку і Мася тобто Люся з почуттямзахоплення справедливості розбудила водія, що зарвався, ізапропонувала помінятися місцями, виправдавшись, що їхати кращевранці, поки всі місцеві ще сплять. Я не довго чинив опір, продершиочі, поплентався на АЗС до туалетної кімнати, щоб вмитися іосвіжити очі, з яких відрами лилися сльози. Очі, як у кролика, - цепро мене в той момент. Після десяти хвилин умовної зарядки насвіжому повітрі, що бадьорить, мої сили повернули організм уробочий стан. Рушили далі. До Іспанії, вірніше до нашого місцязалишалося 620 км. Проїхавши кілька десятків кілометрів іпід'їхавши до платних в'їздів, згадав про гаманець, і відчувхолодок, що прокотився по тілу, на своєму місці в нагрудній кишеніне було ніякого відчуття якоїсь тяжкості. Перевірив рукою на дотикі остаточно розбив усі надії, що тліли. Своєю обурливою поведінкоюрозбудив усіх довкола. Схвильований жахливими думками, мовчки лаючисебе, попросив Люсю оглянути другий ряд сидінь. Від чого вона, увійшла до штопора, мабуть спросоння вона була приголомшена тими ждумками. Ми все ж таки знайшли дрібницю і оплатили проїзд наавтобан, після шлагбауму знайшли місце, де припаркуватися, і явийшов і перевірив сам другий ряд авто. Тільки відчинивши дверіодразу ж побачив між рядами сидінь на підлозі свій гаманець. Теперостаточно прокинувся. Усім одразу полегшало, правда Люся ще хвилинп'ятнадцять видихала. Далі дорога була менш спокійною. Сонцеповільно повзло вгору, променями іскрилося блакитне узбережжяФранції. У повітрі відчувався вологий і свіжий бриз, на губахвиявлявся присмак солоного. Мої пасажири мирно сопіли і про щосьмріяли у своїх снах. До 10-ї години ранку ми перетнули кордонІспанії, Франція закінчилася. Нам залишалася одна година їзди доЛьорет де Мар. Мета досягнута. Наша подорож тривала 46 годин. За 20хвилин до фінішу зателефонувала Таня, цікавлячись коли ми будемо. Уїї голосі було чути непідробне і радісне здивування, коли мипопросили поставити чайник і щось на сніданок. Ось і той самий, івже десь рідний Льорет — де — Мар, залитий спекотним сонцем, щоомивається блакитним морем, чистий і акуратний. Сніданок ще більшерозслабив опір мого організму до сну, і повіки очей простоналивались свинцем. За дві доби я двічі спав по три години, відчувалася втома. Ми на відпочинок! Завтра на морі.
Маршрут
Парковка на набережній Льорет-де-Мар
Вигляд зверху. Монсерат
Монсерат
Прибій середземномор'я
Пляж, вдалині визначна пам'ятка Льорета
Бризки прибою, шум хвиль. Сонце, що ще потрібно для відпочинку?
17.06.2012 в 12:05 GMT+02:00