ну і коротше забираю…

Коли банк та його співробітнику підняли плуг і знайшли номеркузова, я отримав усі документи… Приїхавши на майданчик з моїмкумом-другом, я побачив що машинку навіть помили, зовні правда.Переконався що нічого не зняли і не вкрали, просто вже не булочого… (на машинці просто навіть не було задніх супортів), туманнийпогляд матових фар наводив зневіру… Співробітник банку та робітницямайданчика зустріли питанням:де ваш евакуатор? .. Кум гордо заїхавсвоєю Ауді… Щоб було ясно, перший раз я оглядав машинку взапорошеному, темному боксі, де було море інших "апаратів" якоселедця в бочці... Оглянувши тепер, майнуло а чи варто, плюспобачивши дуже здивований погляд кума ... Людини який бачив різне... Коротше морок.
Та щодо мого друга, він за годину до 600 км туру дізнався пронього, не відмовив! куди я зібрався всунути в неї 90 аккум)))Поставили акумулятор поворот ключа і під здивовані поглядипрацівників майданчика Він ожив ... Махіна з бадьорим звуком мотораі 20 градусною амплітудою кузова з боку в бік, коли даєш газ упідлогу ... (стійок там не було теж) точніше вони, слава богу, неяк суппорта заднє, але їм дуже погано. Близько години качаликолеса-ганчірки, при цьому мало не спалив 2 компресорчики. Відкрилисухуватий радіатор, що дивно пахнув, щось є. Виїжджаємо. Автоматпрацює як адекватно, але важко щось розуміти при повномурозстрілі…
Та не мало важлива деталь, той 4.7 на якому мені до цього довелосякататися був австрієць…
Спустившись до заправки поруч з Одеським автовокзалом, я помітив недобру миготливу напис на бортовому, яка говорила що радіатору іводі в ньому явно пагано ... Плюс датчик, хоч і стояла стрілкавертикально, але показував 240 ... Мало відійшовши від всіх емоційминулих 2х годин дійшло, що наш друг явно американець зі своїмизаходами і одиницями. Домовившись їхати обережно і неквапливо мипоїхали додому!