Поранення і смерть

Перед новим роком їхав додому з Києва до Маріуполя, погода простодля поїздок:з Києва дощ, до Полтави сніг, від Полтави доНовомосковська — ожеледиця. Близько 60км. Крався по "склу" І колиспустившись південніше до Дніпра, пішов дощ - дорога розтанула всутінках, що спускаються. Чекаючи, що останні 300км. До Маріуполяпройдуть спокійно і нудно - з диким жахом оглянув білосніжнийMercedes GLE мій у чоло при обгоні довгомірів. Брівка… Грунтправими колесами…Секунди рівні годинникам…Удар по дотичній вже замежами траси…
Як і слід було жанру історії — машина на євробляхах (латвійських), яка не зупинилася і полетіла кута вперед по трасі на розбирання взапорошені гаражі…
Доковилявши додому (300 км. На пігулці! ) поранений ланос бувпоставлений у м'які стапелі в дбайливі гаражі в будинки вМаріуполі.
Наче оберігав мене і прощався…
Вже поїхавши на роботу після нового року до Києва, спостерігав ізхронік, як через місяць він розлетівся на шматки (атоми) прибомбардуваннях Азовсталі та Маріуполя…
Прощавай мій друг…
>