1.Історія

А все почалося з одного прохолодно осіннього дня, у вересні2014-го" Якось зателефонувавши з другом, поговоривши, вирішили, щопотрібно зустрінеться і пройтися! Дочекавшись кореша, вирішилипостояти на парковці, просто так, побалакати і подивитися намашини. -бу-бу" (яке мені не даватиме спати, наступний рік точно=)). Я якраз стояв обличчям до дороги, дивлюся їде червонаправорулька, Кажу другу: "дивися, бро, праворулька! =)))", у нашихкраях такі авто рідкість, тому і реакція така. І з того моментупочали гадати, що то було, може, Ніссан або Тойота ... І в тоймомент у мене проскочила думка: "у мене вона буде! " Загалом тодідень закінчився на дуже позитивних нотах.І наступного дня я поїхавв універ. Минув тиждень, приблизно, мене забрали з дому друзі, щобпрогулятися. Бу-бу-бу-бу", думав, що таз якийсь черговий, але яобернувся і відвів у темряві її, червону пульку, світло фар, лівийповоротник, вона повертає на ліво, я зрозумів що це мій шансдізнатися, що за машинка така, я розумію, що я її не наздожену, довелося бігти, добігши я побачив ці заповітні написи:"NissanBluebird SSS Turbo". Коли прийшов додому почав шарудити по всьомуІнеті, я хотів більше дізнатися про неї. Знайшов старе оголошення зпродажу, але нічого цікавого. Пройшло близько півроку, я якосьгортав Авто.Ріа, дивився на Блюби і на Скаї, і тут спливлооголошення про продаж червоної моєї, ну я подивився, і забув не надовго, потім, приблизно в квітні 2015-го я побачив його у містізнову, показав палець вгору власнику, і емоцій було купа відпобаченого. Пройшло кілька днів, і я знову натрапив на оголошенняпро її продаж, я подумав і вирішив дзвонити. Домовилися про зустрічіз господарем, початок травня, час приблизно — 18:00, чекав я його, близько, 10 хвилин. І тут я чую заповітне: "бу-бу-бу-бу", цей звукпрямотоку, як бальзам на душу ... А коли я сів у салон напасажирське сидіння зліва, все, я зрозумів, що це воно - те, що яшукав! після огляду я прийшов додому, і почав розмірковувати, роботи багато, я студент, ну поки що думав, її забрав, Діма, одиніз власників. Наступний рік я не міг спати спокійно, щоночі я думавпро Ніссана, з того моменту він став моєю мрією, я цією машиноюзадовбав кого тільки можна було, і друзів і дівчину, всіх рідних іблизьких. А потім зима вже 2016-го добігала кінця. І поки минав цейчас, я спілкувався з Дімою, дізнався, що він її продав. Взявконтакти тієї людини, і давай телефонувати їй, домовилися про огляднаприкінці лютого. Після цього знову думки, і протягом усього часуя спілкувався з цією людиною. І ось настав той день, коли я сів закермо вже свого Nissan Bluebird SSS Turbo, 25 травня 2016, озброївшись грошима другом ліворуч, я рушив у дорогу у бік будинку, хотілося щоб дорога не закінчувалася, пережити цей день знову ізнову. Ну ось мабуть і все, тут я докладно виклав, як я ганявся засвоєю машинкою близько півтора року, тепер вона знову в моємумісті, але вже Моя! Мрії Збуваються – головне вірити, робити тамріяти! Скільки разів я уявляв себе за її кермом, і ось я за нимсиджу, за кермом своєї мрії, свого Nissan Bluebird SSS Turbo! =)